Політика та війна: до визначення терміна «військово-політична думка»

Анотація

У дослідженні проаналізовано погляди світових мислителів (від античності до новітньої історії) на взаємовплив політики та війни. Фундаментальною працею для висвітлення цієї проблеми стала книга Карла фон Кляузевіца «Про війну» (1816–1831), автор якої вважав, що війна – це продовження політики іншими засобами. Він зазначав, що війна завжди викликана політичними мотивами, що вона є лише інструментом політики, а її характер визначають саме політичні цілі. У статті також висвітлено погляди мислителів на такі питання, як розбудова армії, залучення різноманітних ресурсів (мобілізація, вишколи, військові союзи тощо), вибір стратегії, форм і методів боротьби.
Автор дає таке визначення терміна «військово-політична думка» – це система поглядів, спрямованих на досягнення політичної мети за допомогою використання військових засобів. Також зазначає, що суміжним терміном до «військово-політичної думки» є термін «воєнно-політична думка», однак у своєму трактуванні останній є звуженим і стосується лише ведення бойових дій, натомість перший розглядає і питання розбудови армії.
Вказано, що у процесі розвитку суспільства відбувалося вдосконалення апарату управління й поступово політична та військова влада почали розділятися. Спершу політична та військова влада були функціонально нероздільними та зосереджувалися у руках вождя чи правителя. Поступово механізм управління ускладнювався, проте його військова складова ще впродовж тривалого часу не виділялася в окрему галузь, залишаючись похідною політичної влади. Про вплив політики на війну свідчить і те, що самі ж політики доволі часто визначають початок та завершення збройного конфлікту. Зауважено, що військово-політична думка активно розвивається не лише у воєнний час, адже до збройного конфлікту зазвичай готуються заздалегідь.
Дослідник переконаний, що вивчення історії військово-політичної думки дає змогу унеможливити повторення помилок, які були допущені у минулому, та здійснити проекцію у майбутнє.