Критичний аналіз кельтської концепції походження Русі

Анотація

Актуальність. Впродовж тридцяти чотирьох років від моменту відновлення державної незалежності України зростає інтерес до кельтської гіпотези походження Русі, витоки якої сягають праць Сергія Шелухіна 1920-х років. Ця концепція логічно узгоджується з  етногенетичною моделлю       формування українців раннього середньовіччя,  запропонованою Леонідом Залізняком. Водночас у російській історіографічній традиції і надалі   зберігається тенденція до заперечення самобутності     українського етносу, його окремого шляху державотворення та спадковості з Київською Руссю. Натомість продовжують відтворюватися застарілі ідеологічні конструкції, такі як теорія «давньоруської народності» та норманська концепція  походження  Русі, що втратили наукову легітимність. Порушена проблематика набуває особливої актуальності в контексті сучасної російсько-української війни, коли  псевдоісторичні наративи використовуються як інструмент легітимації  імперської експансії та виправдання злочинів проти українського народу. 

 Метою дослідження є всебічний і критичний      розгляд  етногенетичних   процесів у контексті історико-культурних передумов кельтської теорії походження Русі. 

Висновки. Кельтська концепція походження Русі обґрунтовується  численними свідченнями авторів, які ототожнювали русів із рутенами, а також поширенням відповідних топонімів, зокрема Ротуларіос, Реодорій, Росдорф, Руська-Мюль, Руцарамарка, Рудотіце, Руст, Руден, Рось, Росава та ін. Археологічні дані засвідчують відчутний кельтський вплив на слов’янські     культури – від пшеворської до черняхівської, що проявляється у специфічних формах кераміки (ромбоподібні, зигзагоподібні, спіралеподібні та колоподібні орнаменти),  гончарній традиції кельтського походження, а також у таких      характерних явищах, як ритуальне згинання мечів тощо. З лінгвістичного погляду, за К. Тищенком, простежується кельтський  компонент в українській мові, зокрема у функціонуванні суфікса -ина та  певного шару лексики. Також слід додати, що етимологія назви «Русь», на думку прихильників кельтської теорії, найпереконливіше пояснюється через слово «Ruthenia» із подальшими фонетичними спрощеннями, де слова route, rute, rut, rood, roud у кельтських та суміжних мовах означають «дорога», «шлях», «тракт», «перебіг». Територія поширення кельтів у добу їхньої експансії охоплювала простір від Британських островів і Піренейського півострова до Малої Азії та Леванту (достатньо згадати галатів та галілеян). Не дивно, що окремі кельтські  археологічні культури поступово асимілювалися серед германських та інших етносів; проте елементи матеріальної культури та топонімії ще тривалий час зберігалися у цих середовищах, що, ймовірно, і успадкувала Наддніпрянська Русь від кельтів-рутeнів.