Уроки Переяславської угоди для української державності: історіографія та українознавчий аналіз
DOI:
https://doi.org/10.17721/2413-7065.1(98).2026.343915Ключові слова:
Переяславська угода, «Березневі статті», українська державність, історіографія, українознавство, російсько-українська війна, імперські міфи, національна пам’ятьАнотація
Актуальність. Важливість заявленої проблеми полягає у тому, що осмислення Переяславської угоди 1654 року в українознавчому контексті дає можливість не лише з’ясувати реальний політико-правовий статус Гетьманщини у відносинах з Московським царством, а й актуалізувати уроки минулого для збереження сучасної української державності. Імперські та радянські інтерпретації трактували Переяслав як «возз’єднання», тоді як українознавчий підхід наголошує на протекторатному характері угоди, яка невдовзі була грубо порушена. У сучасних умовах російсько-української війни критичне переосмислення цієї події є складовою інформаційної безпеки, національної пам’яті та ідентичності українського народу.
Мета дослідження – здійснити історіографічний та ідейно-політичний аналіз Переяславської угоди 1654 року через призму українознавства, зосередивши увагу на деконструкції імперських міфів і визначенні її уроків для сьогодення.
Висновки. Переяславська угода мала характер військово-політичного союзу з елементами протекторату, а не «возз’єднання», як це десятиліттями пропагувала імперська та радянська історіографія. Козацька держава вступала у відносини з Москвою як суб’єкт міжнародного права, прагнучи забезпечити собі захист у війні з Польщею, натомість стала жертвою системного порушення домовленостей та поступової інкорпорації. Історичний досвід 1654 р. є пересторогою: навіть часткова втрата суверенних прав неминуче призводить до повної втрати незалежності. Ключовими чинниками збереження державності є єдність політичної нації, наявність власної армії та здатність протидіяти зовнішнім впливам. Історія Переяслава переконливо демонструє, що роз’єднаність еліт, відсутність єдиного стратегічного бачення та залежність від зовнішніх союзників послаблюють державу й роблять її вразливою до імперських зазіхань. В умовах сучасної російсько-української війни уроки XVII ст. зберігають виняткове значення: боротьба відбувається не лише на полі бою, а й у сфері історичної пам’яті та інформаційного простору. Протидія російським історичним міфам і фальсифікаціям, критичний аналіз джерел і відновлення національної перспективи у трактуванні Переяслава є необхідною умовою захисту історичної правди та утвердження незалежності сучасної України. Отже, Переяславська угода має розглядатися не як символ «єдності народів», а як історичний урок про згубні наслідки компромісів із власним суверенітетом.
Посилання
Brekhunenko, V., comp. (2010). Acts of the Hetmanate (1648–1659): Collection. Kyiv, Vol. 5, 840 p. [in Ukr.]
Antonovych, V., Petrovskyi, M. (2008). Essays on the History of Ukraine. Kyiv, 512 p. [in Ukr.]
“March Articles” of 1654. National Library of Ukraine named after V. I. Vernadsky. Fund I, Case 1654/2, pp. 1–12. [in Ukr.]
Brekhunenko, V. (2008). Sources on the History of the Pereiaslav Council of 1654: in 4 Vols. Kyiv, Vol. 1, 480 p. [in Ukr.]
Brekhunenko, V. (2009-2011). Sources on the History of the Pereiaslav Council of 1654: in 4 Vols. Kyiv, Vols. 2–4. [in Ukr.]
Brekhunenko, V. (2003). The Pereiaslav Council of 1654: Myths and Reality. Kyiv: Institute of History of Ukraine, NAS of Ukraine, 320 p. [in Ukr.]
Reunification of Ukraine with Russia: Documents and Materials. (1954). Kyiv, Vol. 1. 420 p. [in Ukr.]
Viatrovych, V. (2017). National Consciousness and Statehood in the Works of I. Lysiak-Rudnytskyi. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal (Ukrainian Historical Journal), No. 3. pp. 45–67. [in Ukr.]
Horelov, M. (2018). Civilizational Collapse or Political Defeat?: Economic Preconditions for the Liquidation of the Hetmanate. Kyiv, 280 p. [in Ukr.]
Hrushevskyi, M. (1997). History of Ukraine-Rus. Kyiv, Vol. 9, Book 2, 780 p. [in Ukr.]
Hrushevskyi, M. (2009). The Pereiaslav Agreement of Ukraine with Moscow in 1654. Kyiv, 160 p. [in Ukr.]
Shevchenko, F., ed., Krypiakevych, I., Butych, I., comp. (1961). Documents of Bohdan Khmelnytsky (1648–1657). Kyiv, 738 p. [in Ukr.]
Dovzhenko, O. (2018). Historical Essays: Nation, State, Idea. Kyiv, 280 p. [in Ukr.]
Kappel, E. (2016). Khmelnytsky and Moscow: Political Strategies 1648–1654. Lviv, 288 p. [in Ukr.]
Kyiashko, Ya. (2020). Cossack Elite: Social Dynamics and Political Culture (Mid-17th Century). Naukovi zapysky NTSh (Scientific Notes of the Shevchenko Scientific Society), Vol. 35. Lviv, pp. 112–145. [in Ukr.]
Kolessa, O. (2018). Cossack State: Administrative System and Legal Status (1648–1782). Kyiv, 432 p. [in Ukr.]
Lypynskyi, V. (2015). Defeat at Pereiaslav: Political Consequences of 1654. Kharkiv, 224 p. [in Ukr.]
Lypynskyi, V. (2020). Ukraine at the Turning Point, 1657–1659. Kyiv, 416 p. [in Ukr.]
Shcherbak, V., ed. (2012). Chronicle of Samiylo Velychko. Kyiv, 2012. Vol.,1, 720 p. [in Ukr.]
Mirchuk O. I. (2017). Chronicle Essays on the History of the Hetmanate. Dnipro, 368 p. [in Ukr.]
Ohloblin, O. (1960). On the Legal Nature of the Pereiaslav Agreement of 1654. New York, 150 p. [in Ukr.]
Ohienko, I. (2015). History of the Rus’: Ukrainian Statehood in Ecclesiastical Historiography. Kyiv, 320 p. [in Ukr.]
Orliuk, B. (2019). Hetman Ukraine and the Russian State: Legal Aspects of Relations (1654–1783). Odesa, 304 p. [in Ukr.]
Horda, V., ed., et al. (2021). The Pereiaslav Council of 1654 in National Memory: Collective Monograph. Kyiv, 456 p. [in Ukr.]
Plokhii, S. (2018). Ukraine: History. Kyiv, 568 p. [in Ukr.]
Prus, V., Kuras, D. (2021). Legal Status of the Hetmanate after 1654: Theory and Practice. Kharkiv, 192 p. [in Ukr.]
Bilous, L. (2019). Russian Historical Myths: Deconstruction: Collection of Articles. Dnipro, 144 p. [in Ukr.]
Serednykov, S. (2017). The Idea of Statehood in Ukrainian Political Thought from Khmelnytsky to Mazepa. Kharkiv, 256 p. [in Ukr.]
Sysoiev, R. (2021). Moscow-Ukrainian War 1658–1659: From Protectorate to Occupation. Kharkiv, 320 p. [in Ukr.]
Stepiko, M., Vlasiuk, O. (2022). Historical Lessons of the Pereiaslav Agreement for Modern Ukraine. Ukrainian Studies Almanac, Issue 28, pp. 89–104. [in Ukr.]
Theses on the 300th Anniversary of the Reunification of Ukraine with Russia: Theses and Materials. (1954). Central Committee of the Communist Party of the Soviet Union (CC CPSU). Kyiv. [in Rus.]
Tretiakevych, I. (2014). Essays on the History of Ukraine XVII–XVIII Centuries. History of Ukrainian Statehood: in 5 Vols. Vol. 2. Kyiv, pp. 150–240. [in Ukr.]
Ukrainian Institute of National Memory. Online Publications on the History of State Formation. [online] Available at: https://uinp.gov.ua/publikatsiyi[Accessed: 15 Aug. 2025]. [in Ukr.]
Fedoruk Ya. (2014). Ukrainian-Russian Agreement of 1654: Sources and Interpretations. Lviv, 278 p. [in Ukr.]
Boplan Chronicle: Testimonies about Ukraine in the 17th Century. 2019. Kyiv: Tempora, 256 p. [in Ukr.]
Shevchuk V. (2019). Legal History of Ukraine: From the Cossack State to Independence. Kyiv, 400 p. [in Ukr.]
Shvets S. (2016). Pereiaslav Council: International Context and Alternatives. From the Archives of VUChK–GPU–NKVD–KGB. No. 1/2, pp. 78–99. [in Ukr.]
Shumlianskyi P. (2017). Pereiaslav Agreement of 1654: Legal Analysis. Lviv, 180 p. [in Ukr.]
Yakovenko N. (2020). Parallel World: Studies on the History of Ideas and Notions in Ukraine XVI–XVII Centuries. Kyiv, 640 p. [in Ukr.]
Konopczyński W. (2003). History of Modern Poland. Warsaw: Instytut Wydawniczy PAX, Vol. 2, 670 p. [in Pol.]
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Олексій МаслакАвтори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства — Некомерційна — Без Похідних 4.0 Міжнародна, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
