Особливості справедливості в кризовому суспільстві в умовах військової агресії

Анотація

Актуальність. Основні типи конфліктів у суспільстві (економічні, політичні, ідеологічні, військові) як процеси, що виражають кризові явища, мають певну структуру та умови перебігу, потребують дослідження механізмів їхнього виникнення, формування і розвитку. Заслуговує на увагу виокремлення різних методів дослідження кризи в суспільстві під час військової агресії, що дає можливість, з метою гармонізації соціальних процесів, мінімізувати конфлікти, визначити місце і роль справедливості. Процес розвитку та утвердження справедливості в незалежних державах, що виникли з розпадом СРСР, супроводжувався ланцюгом суспільних криз, конфліктами в економіці, політиці, ідеології, що використовуються рф для досягнення своєї агресивної імперської політики.

           Мета статті – розкрити особливості справедливості в кризовому суспільстві під час військової агресії та виокремити фази й чинники розвитку кризи в Україні.   

Висновки. Складовою соціально-економічної кризи в умовах війни є різке припинення розвитку економіки, загострення виробничих, соціальних, політичних і фінансово-економічних, морально-етичних суперечностей, що призвело до скорочення виробництва, мінімізації інвестицій, розладу грошово-кредитних відносин та механізмів, банкрутства підприємств, масового безробіття, порушення соціальної справедливості, зубожіння населення. Основною причиною соціальної кризи в Україні насамперед є військова агресія рф та неефективне публічне управління. Тривала агресивна політика рф проти України, порушуючи всі нормативно-правові документи та домовленості, загострила кризові процеси. Міжнародна підтримка є критичним чинником для України. Від країн-партнерів Євросоюзу, Великої Британії та США надходить значна як військова, так і фінансова допомога. Водночас завдяки зусиллям цих країн тривають дипломатичні спроби знайти справедливі механізми щодо припинення бойових дій і відновлення територіальної цілісності. Через тривалу війну суспільство відчуває втому, зростання кризових процесів, посилення соціальної напруги, проте зберігає високий рівень мобілізаційної та волонтерської активності.