Наукова реконструкція язичницького календаря на матеріалі вірувань поліщуків: зимовий цикл

Анотація

Актуальність. Стаття є продовженням циклу реконструкцій дохристиянського календаря (перші три статті присвячені весняним, літнім, осіннім святам).  Авторка започатковує новий рівень дослідження: реконструкції та інтерпретації значного матеріалу з етнорелігійної культури, зібраного кількома поколіннями українських етнографів. Етнокультурна спадщина Полісся – одна з найяскравіших у багатому культурному розмаїтті України, їй присвячено чимало досліджень. Проте проблему реконструкції дохристиянського календаря досі науковці обминали. Нині на тлі підвищення інтересу європейців до давньої релігійної культури виникають релігійні громади традиційних культів. Створено Європейський конгрес етнічних релігій (з 1998 р.). Ця тема набуває актуальності та стає затребуваною суспільством. Проблема збереження етнорелігійної спадщини українців, зокрема в її локальних проявах на теренах Українського Полісся, сприятиме відновленню самобутньої культури українців. Це набуває особливого значення під час російсько-української війни, що становить реальну загрозу втрати родинних і соціальних зв’язків, занепаду етнокультурних традицій, світогляду, обрядовості, звичаєвості.

Мета: 1) детальна реконструкція дохристиянського календаря на тлі всезростаючих запитів європейців щодо етнічних релігійних традицій, у тому числі й для застосування в етнотуризмі та практиці громад рідновірів; 2) на матеріалі українських літописів, астрономічних та етнографічних джерел, народних хрононімів та польових досліджень традиційної культури поліщуків здійснити наукову реконструкцію і скласти хронологічну таблицю язичницьких свят зимового циклу 2026/2027 рр.; 3) увести в науку позитивне ставлення до язичницької духовної культури як  витокової етнокультурної спадщини, як це нині заведено в інших країнах Європи.

Висновки. 1. Здійснено реконструкцію обрядового дохристиянського календаря, визначено точні астрономічні дати кожного свята чи святкового періоду, очищено їхні назви від пізніших ідеологічних надбудов, показано автентичну богословську сутність (міфологічну основу) хрононімів та хронотопів. 

1. Розглянуто основні язичницькі свята зимового циклу з проєкцією на дохристиянські культи Богів: Велеса (грудень), на якого в християнстві було накладено культ св. Миколи Зимового, а на громадянсько-культурному полі – Діда Мороза; Різдвяного циклу, що починається святом Коляди й завершується святом Дани (Богині Води); Домовика (слов’янського Пената); святкових періодів Стрітення і Велесового тижня (у християнстві перетвореного на св. Власія) до Масляного тижня (Колодія), що завершує річне святкове коло, яке предки називали «від Новоліття до Новоліття». Новоліття розглянуто як свято Молодого Місяця. 
2. Показано, що Різдво Сонця (як чоловічого початку світу) за давньоруських часів відзначалося на зимове сонцестояння, а Різдво Місяця – у перший весняний молодик перед весняним рівноденням, що вважалося Новоліттям, зафіксованим у «Повісті врем’яних літ» та інших літописах. Встановлено, що за традицією Полісся обряди колядування та засівання виконують виключно парубки (або малі хлопчики), обряди щедрування та заклички птахів – дівочі та дитячі гурти.
3. Богиня Води, яка завершує Різдвяний цикл, мала ім’я Дана (що підтверджено лінгвістично); авторкою встановлено астрономічне опертя цього свята – перигелій Землі відносно Сонця (ймовірно, це свято мало власний хрононім «Різдво Дани» як жіночого початку світу).
4. Домовик в українській культурі має теїстичні риси та вшановується як пенат, причому не лише як домашній дух, а й як втілення етнонаціональної сутності колективної душі – Рода, що здійснює духовний взаємозв’язок народу з його сутнісним ядром – герменом.
5. Стрітенські обряди й звичаї цілком збережені на Поліссі, як і по всій Україні, становлять важливу частину зимового календаря. Хронотопи Велесового і Масляного тижнів відновлені шляхом реконструкції, причому Велесові (Власові) міфологеми збережені на Поліссі значно менше, ніж масляничні. 
6. Офіційний Новий рік та прив’язка до нього щедрівок, як і церковний пасхальний піст з його численними заборонами, досі, на жаль, залишаються заручниками тоталітарного імперсько-християнського минулого. Світоглядно-обрядовий комплекс Новоліття (хронотоп, хрононім, обрядовість), на думку авторки, може бути відновлений в традиційних етнорелігійних громадах та популяризований в туристичних екскурсіях, маршрутах, презентаціях, у навчальному процесі тощо.