Етнополітологічний та українознавчий виміри дослідження морального канону української культури через призму фольклористики

Анотація

Актуальність. Важливість означеної теми для українознавства, етнополітології та всієї соціогуманітаристики зумовлюється наступними чинниками: а) в умовах окупаційно-геноцидної війни Російської Федерації проти України, особливо її повномасштабної фази, культура стала, з одного боку, потужним інструментом ворога для знищення української ідентичності та підриву національної єдності українського народу, ослаблення його незламності у боротьбі за збереження державної незалежності України, а з другого – вона виступає символом стійкості українців, засобом їхнього згуртування і дистанціювання від російського культурного простору. Війна стала справжнім викликом для етнології та фольклористики, які разом з іншими галузями соціогуманітаристики виступають потужним інструментом культурного і морально-психологічного спротиву агресору, захисту ідентичності українців; б) технологічна революція, глобалізація і цифровізація сучасного світу, гібридні війни супроводжуються, на жаль, деморалізацією культури, руйнуванням моральних канонів і принципів, що стало серйозною загрозою для суспільної свідомості й моралі воюючої країни, засвідчило необхідність активної протидії цим негативним процесам і явищам; в) незважаючи на те, що за останні десятиріччя зусиллями українознавців, істориків, філософів, етнополітологів створено великий пласт наукових праць з історії та теорії культури, ролі й місця морального чинника як фундаменту культури, багато аспектів цієї проблематики залишаються недостатньо дослідженими, особливо з погляду сучасних реалій; г) в інтелектуальному та медійному просторі поширюються різного роду українофобські наративи, передусім російські, спрямовані на дискримінацію України, спотворення її історії, заперечення самобутності традиційної культури українського народу, привласнення його історико-культурної спадщини, що об’єктивно диктує необхідність рішучої відсічі ворожій пропаганді. 

Мета – з’ясувати міждисциплінарну сутність концепту «моральний канон української традиційної культури», його значення для українознавства та етнополітології з урахуванням методології наукового синтезу і компаративістики.

Висновки. Монографія Л. Мушкетик – нове і вагоме наукове дослідження з української етнології та фольклористики, створене на хвилі їхнього переходу від описово-ілюстративного до інтеграційно-аналітичного та міждисциплінарного осмислення народної творчості в контексті цивілізаційного та антропологічного підходів. Розгляд мовно-фольклорних, пісенних, поведінкових та інших джерел, їхнє залучення до вивчення історії культури, ретрансляція закладених у них морально-етичних цінностей на сучасність є важливим фактором утвердження української ідентичності, консолідації суспільства. Війна переконливо підтвердила живучість природної морально-психологічної і ментальної стійкості українців. Дослідження морального канону української культури, його впливу на формування національної та громадянської ідентичності українців має важливе прикладне значення, а тому потребує уваги і підтримки з боку органів влади та інституцій громадянського суспільства.