Міжкультурна комунікація Україна–Індія у постколоніальному контексті: філософський аналіз точок взаємодії

Анотація

Актуальність. У статті здійснено філософський аналіз параметрів та точок взаємодії для побудови міжкультурної комунікації між Україною та Індією в постколоніальному контексті. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення досвіду імперського та колоніального домінування, що суттєво вплинув на формування політичної, культурної та інтелектуальної ідентичності обох країн. У сучасних умовах глобалізації постколоніальний підхід відкриває можливість для встановлення нових форм міжкультурного діалогу, заснованих на принципах деколонізації знання, відновлення мовної та культурної автономії, а також критичного переосмислення історичної пам’яті.

Метою статті є виявлення ключових параметрів міжкультурної взаємодії України та Індії і визначення спільних наративів.

Висновки. У роботі обґрунтовано, що імперський досвід, деколонізація знання, мовна політика, етичні та політичні наративи, а також історична пам’ять і колективна травма виступають основними параметрами міжкультурної комунікації. Показано, що в обох культурах процеси формування ідентичності пов’язані з подоланням наслідків культурного та інтелектуального домінування метрополії. Особливу увагу приділено аналізу індійського постколоніального дискурсу як джерела теоретичних концепцій деколонізації та його співвіднесенню із сучасними українськими інтелектуальними практиками. Міжкультурний діалог між Україною та Індією ґрунтується на спільному досвіді колоніального пригнічення та прагненні до культурної і політичної автономії. Виявлені параметри взаємодії створюють підґрунтя для формування горизонтальних моделей комунікації.