Українці за кордоном: габітуальні практики українських переселенців

Анотація

Актуальність дослідження обумовлена, по-перше, загальною переорієнтацією соціальних і поведінкових наук на проблеми повсякденності та вивчення повсякденних практик, по-друге, появою в Європі та Америці декількох мільйонів українських переселенців – біженців від війни. Стаття присвячена аналізу змін повсякденних практик українських переселенців,  що зумовлені адаптацією до нового соціального середовища та досвідом вимушеної міжкультурної комунікації. Поняття habitus було запозичене соціологами з біології, де воно позначало зовнішній вигляд індивіда. Габітус є продуктом соціо-антропо-культурної біографії людини, соціальний досвід, закарбований в її зовнішньому вигляді. Відповідно габітуальні практики спрямовані на формування та підтримку зовнішнього вигляду людини, культивування її тілесності. З ними пов’язані такі аспекти, як ставлення індивіда до свого одягу, аксесуарів, зачіски, використання косметики, а також до харчування, фізичної культури, занять спортом, загалом – до здорового способу життя.

Мета статті – виявлення змін у повсякденних габітуальних практиках українських переселенців, що з’явилися внаслідок адаптації до іншого соціального середовища та вимушеної міжкультурної комунікації.

Висновки. Результати фокусованого інтерв’ю свідчать про відносно стійкий набір габітуальних практик українців за кордоном. Вочевидь відповіді опитаних відображають складний досвід адаптації до нової культури й одночасного збереження власних звичок, цінностей та ритуалів, що залишились у спадок від життя до війни. Переїзд до Європи чи Америки змінює акценти. На тлі прагматизму та економії часу й коштів багато українців змінюють свої звички: менше витрачають на косметику й одяг, відмовляються від надмірностей, більше цінують комфорт. Стають поширеними прості й раціональні ритуали – миття рук при вході до приміщення, окремий одяг для вулиці й дому, готовність швидко реагувати на зовнішні загрози, що лишилися від війни. Життя українців за кордоном демонструє здатність до гнучкої адаптації та розвитку міжкультурної чутливості. Наші співвітчизники, переїхавши до нових місць проживання, беруть від нового середовища краще – економність, увагу до спорту, простоту в одязі й догляді, водночас зберігаючи власний колорит, увагу до деталей зовнішнього вигляду, плекаючи цінність рідної мови та культури. Для українських вимушених переселенців вкрай необхідними є навички розпізнавання й адекватного реагування на соціокультурні відмінності, з якими вони стикаються за кордоном. Тому їм потрібно навчитися чутливості до інших культур, що, в свою чергу, передбачає вміння слухати й чути співрозмовника, ставитися до його культурного контексту без упереджень і стереотипів. Габітуальні практики не лише допомагають репрезентувати себе співрозмовнику ще до початку комунікативного акту, але й сприяють розвитку чутливості, гнучкості й толерантності у спілкуванні.