Збереження археологічної спадщини: виклики воєнного часу або рутина повсякдення?
DOI:
https://doi.org/10.17721/2413-7065.2(99).2026.362525Ключові слова:
археологічні пам’ятки, Сумська область, охорона культурної спадщини, моніторингАнотація
Актуальність. З початком повномасштабного вторгнення сотні, а можливо, й тисячі, археологічних пам'яток опинилися під загрозою знищення. Реальні масштаби руйнувань ще належить визначити. Ефективні заходи щодо збереження археологічної спадщини України стали більш нагальними, ніж будь-коли. Значної шкоди пам'яткам завдає також сільськогосподарська діяльність. Кургани, розташовані на сільськогосподарських угіддях, систематично розорюються. Ще однією серйозною проблемою є незаконне будівництво в межах археологічних пам'яток без попередніх археологічних розкопок. Такі руйнівні дії призводять до незворотних втрат. Розкопки з метою мародерства досягли катастрофічних масштабів. Тисячі артефактів потрапляють до приватних колекцій та продаються за кордон. Проблема боротьби з мародерами постійно обговорюється на конференціях, круглих столах та інтернет-платформах; певні кроки щодо її вирішення вже зроблені, проте ефективного механізму протидії мародерству досі бракує. Закони та відповідні правові акти виявилися нездатними зупинити недобросовісну сільськогосподарську практику. Війна також створила значні труднощі для діяльності з охорони спадщини.
Мета – на прикладі археологічних пам'яток Сумської області привернути увагу широкої громадськості до проблеми збереження культурної спадщини України.
Висновки. Наразі на стан археологічних пам'яток впливають щонайменше три руйнівних фактори: 1) триваюча російсько-українська війна; 2) недбала та злочинна господарська діяльність; 3) мародерство з використанням металошукачів. Поступово налагоджується продуктивна співпраця між військовослужбовцями та археологами, що дає змогу захистити багато пам'яток від пошкоджень. Однак ні закони, ні правові норми самі по собі не здатні зупинити безвідповідальних фермерів чи аматорів-шукачів скарбів. Просто вимагати від держави посилення заходів охорони спадщини недостатньо. Можна було б розглянути створення спеціалізованих підрозділів охорони в правоохоронних структурах, проте навіть такі підрозділи не зможуть контролювати величезну кількість археологічних пам'яток. У деяких випадках сама природа підказує рішення: ділянки деяких городищ заросли густими, непрохідними чагарниками, які захищають їх від мародерства, унеможливлюючи незаконну діяльність з металошукачами. Рослинність на деяких курганах також захищає їхні насипи від систематичної оранки (хоча, на жаль, не завжди від розграбування). Таким чином, природа стала союзником у захисті місць, і цей «досвід» слід використовувати. Штучна посадка рослин на археологічних пам'ятках є простим, але ефективним методом, який не потребує значних фінансових вкладень і може допомогти зберегти кургани та поселення для майбутніх поколінь. Прикордонні регіони, зокрема в межах Сумської області, є або зонами активних бойових дій, або зонами ризику воєнних операцій. Значна кількість археологічних пам'яток розташована поблизу держави-агресорки та залишається недоступною для повномасштабного дослідження. Загроза часткового знищення або пошкодження культурних шарів зберігається. Це підкреслює актуальність та необхідність постійного моніторингу археологічних пам'яток.
Посилання
Telizhenko, S., comp. (2020). Archaeological Sites and War. Lviv. [in Ukr.]
Buiskikh, A., Ivakin, V., Shydlovskyi, P., Zotsenko, I. (2023). Archaeological Sites during the War: Field Experience and Legal Aspects (Based on the Example of the MAE’s Work in Kyiv and the Kyiv Region in 2022). Vita Antiqua. No. 14. pp. 36–59. [in Ukr.]
Zotsenko, I., Korniienko, M., Shydlovskyi, P. (2022). Inventory of Kyiv’s Archaeological Heritage Sites: Problems and Prospects. Kyiv Collections of History, Archaeology, Art and Everyday Life. Issue 1 (3), pp. 37–45. [in Ukr.]
Ivakin, V., Zotsenko, I., Osadchiy, R., Olenych, A., Sorokun, A. (2020). Heritage Conservation Archaeological Work by the Architectural and Archaeological Expedition of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine in the Kyiv region (2018–2020). Heritage Studies: Problems, Practices, Prospects for Development. Issue 1, pp. 274–281. [in Ukr.]
Ivakin, V., Zotsenko, I. (2020). Prospects for the Use of Satellite Imagery to Monitor the Condition of Cultural Heritage Sites. Heritage Studies: Problems, Practices, Prospects for Development. Issue 1, pp. 301–308. [in Ukr.]
Karavaiko, D., Berest, Yu., Osadchyi, Ye., Stupak, D., Khoruzha, M. (2025). Monitoring of Archaeological Sites in the Sumy Region. Archaeological Research in Ukraine 2023. pp. 138–145. [in Ukr.]
Karavaiko, D., Osadchyi, Ye., Berest, Yu. (2024). Research in Okhtyrka – the Archaeology of War. Archeologia No. 3. pp. 72–88. [in Ukr.]
Mozolevskyi, B., Polin, S. (2005). The Burial Mounds of the Scythian Gerros, 4th Century BCE. Kyiv, 600 p. [in Rus.]
Osadchyi, Ye., Korotia, O. (2018). Monuments of Saltpetre Production in Southern Sivershchyna in the 17th Century. Kharkiv, 248 p. [in Ukr.]
Osadchiy, Ye. (2024). The Fortified Settlements of Southern Sivershchyna in Legends and Folk Memory. Consensus. No. 2. pp. 137–150. [in Ukr.]
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Дмитро Каравайко, канд. іст. наук , Майя Хоружа, м.н.с.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства — Некомерційна — Без Похідних 4.0 Міжнародна, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
