Українці за кордоном: ідентифікаційні практики українських переселенців

Анотація

Актуальність. Культурне розмаїття українського суспільства спонукає кожного індивіда до конструктивної взаємодії, формування в собі позитивного ставлення до представників інших етносів, до розвитку знань про культури, що його оточують. Міжкультурна комунікація має справу з розумінням та порозумінням, що означає розуміти чуже і водночас бути зрозумілим для інших. У сучасному глобалізованому світі міжкультурна комунікація та міжкультурна чутливість стають важливими навичками для успішної комунікації і співпраці, в чому могли на власному досвіді переконатися мільйони українців, які вимушені були покинути батьківщину внаслідок російської агресії. Українці, інтегруючись у життя інших країн, демонструють власну міжкультурну чутливість, роблячи свій внесок у толерантне співіснування різних держав.

Мета дослідження – виявлення новацій в ідентифікаційних повсякденних практиках українців, що з’явилися внаслідок адаптації до іншого соціального середовища та вимушеної міжкультурної комунікації.

Висновки. Аналіз відповідей респондентів на запитання фокусованого інтерв’ю дає підстави стверджувати, що українська ідентичність за кордоном формується навколо мови, культури, традицій, родинних цінностей і бажання гідно презентувати свою країну. Більшість опитаних підкреслює важливість власної поведінки й культурної інтеграції без втрати своєї національної ідентичності. Спільними з європейським середовищем цінностями вони  вважають толерантність, повагу до прав людини, законослухняність, взаємопідтримку, високий рівень культури. Виходячи з результатів інтерв’ю, доцільно говорити про соціальну дифузію цінностей, соціальних навичок, що відбувається під час комунікування і проживання за кордоном. Така соціальна дифузія пояснюється кількома чинниками:

- по-перше, адаптацією до нової культури. Українці, переїжджаючи до інших країн, вчаться розуміти місцеві цінності, традиції і мову, намагаються пристосуватися до культурного середовища, водночас зберігаючи свою ідентичність;

- по-друге, толерантністю і відкритістю. Взаємодія з людьми різного походження розвиває повагу до відмінностей, готовність сприймати їх без упереджень;

- по-третє, обміном культурним досвідом.

Враховуючи складнощі перебування українців за межами України, нашій державі слід створити національну програму збереження української ідентичності за кордоном, яка б включала і боротьбу зі стереотипами, і вивчення української мови серед дітей, що виїхали з України, і рекламування здобутків української культури.