Про журнал

Галузь та проблематика

«Українознавство» – академічний журнал, створений для публікації досліджень, присвячених маловивченим проблемам історії та теорії українознавства, культури, освіти і науки України. Журнал «Українознавство» розрахований на працівників освіти, аспірантів і студентів вищих навчальних закладів, професійних вчених і всіх, хто зацікавлений в українознавчих дослідженнях. Журнал видається у друкованій та онлайн версіях. Входить до Переліку наукових фахових видань України з історії та філософії (категорія «Б»).

Процес рецензування

1. Автор надає до редакційної колегії статтю, яка відповідає вимогам політики журналу та правилам підготовки статей до видання. Рукописи, які не відповідають прийнятим вимогам, не реєструються та не допускаються до подальшого розгляду, про що повідомляються їх автори. Стаття реєструється відповідальним секретарем у журналі реєстрації статей із зазначенням дати надходження, назви, П.І.Б. автора/ів, місця роботи автора/ів. Статті присвоюється індивідуальний реєстраційний номер.

2. Відповідальний секретар проводить попередню оцінку статей, що надійшли до редакції, відповідності змісту матеріалу профілю і тематиці журналу, надсилає їх для рецензування членам редколегії, науковим редакторам розділів, фахівцям з розглянутих проблем.

3. Всі рукописи, які надходять до редакційної колегії спрямовуються за профілем дослідження одному, а за необхідності — двом рецензентам. Призначає рецензентів Головний редактор журналу. За рішенням Головного редактору журналу (за певних обставин) призначення рецензентів може бути доручене члену редакційної колегії. В окремих випадках питання вибору рецензентів вирішується на засідання редакційної колегії.

4. Для проведення рецензування статей рецензентами можуть бути як члени редакційної колегії наукового журналу, так і сторонні висококваліфіковані фахівці, які мають глибокі професійні знання й досвід роботи за конкретним науковим напрямом, як правило доктори наук, професори.

5. Після отримання статті на розгляд (протягом 4 діб) рецензент оцінює можливість рецензування матеріалів, виходячи з відповідності власної кваліфікації напряму досліджень автора та відсутність будь-якого конфлікту інтересів. У разі наявності будь-яких конкуруючих інтересів рецензент може відмовитися від рецензування й повідомити про це редакційну колегію. Остання має вирішити питання щодо призначення іншого рецензента.

6. Рецензент, як правило, протягом 14 діб робить висновок про можливість друкування статті. Строки рецензування можуть у кожному окремому випадку змінюватися з урахуванням створення умов для максимально об’єктивного оцінювання якості наданих матеріалів, але не повинні перевищувати 1 календарного місяця.

7. Рецензування проводиться конфіденційно за принципами double-blind рецензування (подвійне «сліпе» рецензування, коли ні автор, ні рецензент не знають один про одного). Взаємодія між автором та рецензентами відбувається через відповідального секретаря журналу. На прохання рецензента та за погодженням з робочою групою редакційної колегії взаємодія автора та рецензента може відбуватися у відкритому режимі (таке рішення приймається лише у тому разі, якщо відкритість взаємодії дозволить покращити стиль та логіку викладення матеріалу дослідження).

8. Для статей, що надаються на рецензування, визначається рівень унікальності авторського тексту за допомогою відповідного програмного забезпечення, що показує рівень унікальності, джерела та частку збігу тексту («eTXTАнтіплагіат» ,«Advego Plagiatus»).

9. Після остаточного аналізу статті, рецензент заповнює стандартну форму (Бланк рецензії), яка містить підсумкові рекомендації. Редакція електронною поштою повідомляє автору результати рецензування.

10. Якщо рецензент вказує на необхідність внесення до статті певних коректив, стаття надсилається автору з пропозицією врахувати зауваження при підготовці оновленого варіанту статті або аргументовано їх спростувати. До переробленої статті автор додає листа, який містить відповіді на всі зауваження та пояснює всі зміни, які було зроблено у статті. Виправлений варіант повторно надається рецензенту для прийняття рішення й підготовки мотивованого висновку про можливість публікації. Датою прийняття статті до публікації вважається дата отримання редакцією позитивного висновку рецензента (або рішення редакційної колегії) щодо доцільності й можливості опублікування статті.

11. У разі непогодженості з думкою рецензента автор статті має право надати аргументовану відповідь до редакції журналу. У такому випадку стаття розглядається на засіданні робочої групи редакційної колегії. Редакційна колегія може надіслати статтю для додаткового або нового рецензування іншому фахівцю. Редакційна колегія залишає за собою право відхилення статей у разі неспроможності або небажання автора врахувати побажання та зауваження рецензентів. На вимогу рецензента редакційна колегія може надати статтю іншому рецензенту з обов’язковим дотриманням принципів double-blind рецензування.

12. Остаточне рішення щодо можливості та доцільності публікації приймається Головним редактором (або, за його дорученням — членом редакційної колегії), а за необхідності — засіданням редакційної колегії в цілому. Після прийняття рішення про допуск статті до публікації відповідальний секретар повідомляє про це автору та вказує очікуваний термін публікації.

13. У разі отримання позитивного рішення про можливість опублікування, стаття надходить до редакційного портфеля журналу для її опублікування за порядком черги та актуальності (в окремих випадках, за рішенням Головного редактора, стаття може бути опублікована позачергово, у найближчому номері журналу).

14. Остаточне рішення про склад друкованих статей фіксується протоколом засідання вченої ради НДІУ, про що робиться відповідна відмітка на другій сторінці обкладинки журналу.

15. Затверджена до публікації стаття надається технічному редактору. Незначні виправлення стилістичного або формального характеру, які не впливають на зміст статті, вносяться технічним редактором без узгодження з автором. За необхідності або за бажанням автора, рукописи у вигляді макету статті повертаються автору для схвалення.

16. Відповідальність за порушення авторських прав та недотримання існуючих стандартів в матеріалах статті покладається на автора статті. Відповідальність за достовірність наведених фактів і даних, обґрунтованість зроблених висновків та рекомендацій й науково-практичний рівень статті несуть автор та рецензент.

Політика відкритого доступу

Політика відкритого доступу

Цей журнал практикує політику негайного відкритого доступу до опублікованого змісту за ліцензією Deed - Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Без Похідних 4.0 Міжнародна - Creative Commons, підтримуючи принципи вільного поширення наукової інформації та глобального обміну знаннями задля загального суспільного прогресу.

Журнал використовує визначення відкритості відповідно до тексту Будапештської Ініціативи «Відкритого доступу». Журнал не стягує коштів за опрацювання статей.

Користувачі мають право вільно читати, завантажувати, копіювати і роздруковувати представлені матеріали, здійснювати пошук контенту та посилатись на опубліковані статті, поширювати їх повний текст і використовувати з будь-якою законною некомерційною метою (в тому числі з навчальною або науковою) за умови обов'язкового посилання на авторів робіт і первинну публікацію у цьому журналі.

Глобальне розповсюдеження інформації черз мережу інтеренет дає унікальний  шанс сформувати глобальне і інтерактивне уявлення про людські знання, включаючи культурну спадщину, і гарантувати всеосяжний доступ до нього. Ці зміни зможуть значно модифікувати природу наукових публікацій і існуючої системи гарантії їх якості. У відповідності з духом Будапештської ініціативи Відкритого доступу, Хартії онлайнової європейської культурної спадщини (European Cultural Heritage Online) і Заяви по відкритому доступу до публікацій (Bethesda Statement on Open Access Publishing), ми підписуємо Берлінську декларацію, щоб просувати Інтернет як функціональний інструмент бази глобального наукового знання і його втілення в людській діяльності, і визначити заходи, яких потребує науковий менеджмент, науково-дослідні інститути, фінансові агентства, бібліотеки, архіви і музеї.

Інформація має стати широко і надійно доступною для суспільства. Повинні бути підтримані нові можливості в розповсюдженні знання не тільки через традиційні носії, але і через Інтернет в рамках нової парадигми відкритого доступу. Ми визначаємо відкритий доступ як всеосяжне джерело людського знання і культурної спадщини, яке було заздалегідь схвалене науковим співтовариством. Для того, щоб реалізувати бачення глобального і доступного представлення знання, майбутня мережа повинна бути стійкою, інтерактивною і прозорою. Зміст і програмні інструменти повинні бути вільно доступними і сумісними.

Організація відкритого доступу як важливої процедури вимагає активних зобов'язань і внесків від кожного виробника наукового знання і носія культурної спадщини. Внески у відкритий доступ включають результати оригінальних наукових досліджень, первинні дані і метадані, першоджерела, цифрове представлення живописних і графічних матеріалів, навчальних мультимедійних матеріалів.

Журнал зацікавлений в подальшому просуванні нової парадигми відкритого доступу задля користі для науки і суспільства, тому сподіваємося сприяти прогресу підтримуючи наших дослідників і одержувачів грантів у публікації їх робіт у відповідності з принципами парадигми відкритого доступу; підтримуючи носіїв культурної спадщини у відкритому доступі до їх ресурсів через Інтернет; розвиваючи засоби і шляхи для оцінки внесків у відкритий доступ і онлайнових журналів для того, щоб підтримати стандарти гарантії якості і якісної наукової практики; забезпечувати публікації відкритого доступу після процедури розгляду, розміщуватися максимально швидко; забезпечувати переваги, властиві для внесків в інфраструктуру відкритого доступу, за допомогою розвитку інструментарію програмного забезпечення, забезпечуючи змістовне наповнення, створення метаданих або публікації індивідуальних статей.

Політика відкритого доступу змінює розповсюдження знань у відповідності з юридичними і фінансовими аспектами. Редакційна колегія журналу підтримує подальший розвиток існуючих юридичних і фінансових схем для того, щоб прискорити оптимальне використання і відкритий доступ до знання.

Журнал надає вільний і безкоштовний (“діамантовий”) доступ для читачів та авторів до всіх матеріалів, не стягує кошти за опрацювання статей. 

Положення про видавничу етику та її порушення

«Українознавство» – це рецензований журнал, що працює згідно з міжнародними стандартами етики видавництва. Принципи етики видавництва базуються на чотирьохсторонній співпраці (автор – редактор – рецензент – видавець) та базований на COPE’s Best Practice Guidelines for Journal Editors.

Автор

Автор має подавати на розгляд статті, що базуються на виключно оригінальних дослідженнях та забезпечити доступ до першоджерел. Якщо автор використовував роботи інших авторів він/вона має відповідно їх цитувати; всі посилання мають бути правильно оформлені. Стаття має містити визнання роботи інших дослідників у межах основної теми. Підробка даних, завідомо хибні твердження та плагіат є неетичними та неприйнятні. Подання однакового (або майже однакового) рукопису в інший журнал також являється неетичною поведінкою та неприйнятно. Авторство належить тим, хто зробив істотний вклад в дослідження а імена тих, хто приймав участь у дослідженні та підготовки публікації до друку мають бути зазначені. Будь які форми расизму (за приналежністю до культури, статі та сексуальних меншин) будуть розцінюватись як неетична поведінка та неприйнятні.

Редактор

Редакційна колегія приймає рішення щодо видавництва поданої статті. Рішення має прийматися незалежно від походження, релігійних переконань та політичних поглядів авторів. Редакційна колегія має дотримуватись конфіденційності в процесі рецензування та не розповсюджувати інформацію щодо ім’я автора статті та іншої конфіденційної інформації. Використання редактором чи редакційною колегією рукописів у власних цілях є неетичною поведінкою та неприйнятне.

Рецензент

Peer review має допомагати редактору прийняти рішення щодо прийняття чи не прийняття статті до друку в журналі. Якщо рецензент не має відповідної кваліфікації для оцінювання та виконання рецензування він має повідомити редактора та виключити себе з процесу рецензування. Порушення конфіденційності процесу рецензування буде вважатися неетичною поведінкою. Рецензент має діяти об’єктивно, використовуючи переконливі аргументи та зрозумілі висновки. Подвійна перевірка посилань та правильність висловів так само як і надійність джерел мають бути зазначені як обов’язки рецензента. Рецензент має доповідати або повідомляти редактора про текстові або схематичні подібності рукопису з іншими публікаціями.

Видавець 

Видавець поважає та приймає рішення редакційної колегії що базується на рецензуванні.

Історія журналу

Журнал «Українознавство» засновано в 2001 році (свідоцтво про реєстрацію КВ №18764-7564 ПР від 09.11.2011 р.), в 2014 році перейменовано в «Україна у світовій історії» (свідоцтво КВ №20379-101179 ПР від 19.11.2013 р.).

В 2015 році повернута попередня назва «Українознавство» (свідоцтво КВ №21204-11004 ПР від 13.02.2015 р.).

«Українознавство» – це журнал вільного доступу. Ми публікуємо наші статті як документи вільного доступу. Читачі мають право використовувати, поширювати та відтворювати інформацію через посилання на журнал.