Походження українців очима науковців, імперських політиків та їхніх адептів в Україні
DOI:
https://doi.org/10.30840/2413-7065.1(66).2018.130766Ключові слова:
Київська Русь, генезис українців, історичний міф, етнологія, тяглість етнокультурного розвиткуАнотація
Стаття торкається ключової проблеми історії Східної Європи – історичної спадщини княжого Києва та держави Русь. Аналізуються аргументи прибічників ранньосередньовічної версії походження українського народу та їх супротивників – сучасних симпатиків історичного міфу часів пізнього сталінізму – давньоруської народності як «колиски трьох братніх народів». Пізньосередньовічна концепція походження українців, росіян та білорусів є радянською версією дуже давнього імперського історичного міфу. Він суперечить нормам сучасної етнології і формувався після Другої світової війни як типова радянська ідеологічна конструкція. У наш час найбільш переконливою і популярною серед науковців є концепція походження українців з раннього середньовіччя (V–VІІ ст.). Біля її витоків стояв М. Грушевський. Сучасна етнологія розглядає народи як етнокультурні організми, які народжуються, проходять свій життєвий цикл і дезінтегруються переважно шляхом асиміляції іншими народами. Вік етносів визначається неперервністю етнокультурного розвитку на їхніх етнічних землях. Неперервність розвитку на землях Англії, Франції, Іспанії, Німеччини, Чехії, Сербії, Польщі та України з раннього середньовіччя до нашого часу дає підстави починати національну історію згаданих народів з V–VІІ ст. Пройшовши племінну фазу розвитку у ранньому середньовіччі (V–ІХ ст.), згадані народи Європи створили свої перші держави. Саме в цей час постала держава Київська Русь, яка консолідувала слов’янські племена Південної Русі в єдиний етнос руських-рутенів (стародавніх українців). Українці, як і переважна більшість народів середньої смуги Європи (англійці, французи, іспанці, німці, поляки, чехи, серби, хорвати та ін.), родом з раннього середньовіччя (V–VII ст.) і продовжують розвиватися на своїх етнічних землях до нашого часу.
Посилання
HRUSHEVSKY, M. (1898). Antes. Zapysky NTSh. Vol. XXI. Book I. Lviv. [in Ukr.]
HRUSHEVSKY, M. (1905). History of Ukraine-Rus. Vol. I. Kyiv, 648 p. [in Ukr.]
ZALIZNIAK, L. (1996). People of the Old Rus: An Imperial Myth or Historical Reality. Pamiat stolit (Memory of the Centuries), (2), pp. 2–14. [in Ukr.]
ZALIZNIAK, L. (2012). Ancient History of Ukraine. Kyiv: Tempora, 540 p. [in Ukr.]
PETROV, V. (1992). The Origin of the Ukrainian People. Kyiv, 192 p. [in Ukr.]
SEHEDA, S. (2001). Anthropological Composition of the Ukrainian People. Kyiv, 255 p. [in Ukr.]
SEDOV, V. (1995). Slavs in the Early Middle Ages. Moscow, 415 p. [in Rus.]
SINITSA, E. Genesis of the Slavs (Interview by Elena Struk). [online] Available at: https://focus.ua/long/391942/ (Accessed 22 Mar. 2015). [in Rus.]
STRYZHAK, O. (1993). Serbs and Ukraine. Ukraina: nauka i kultura (Ukraine: Science and Culture), (26–27). Kyiv, pp. 251–259. [in Ukr.]
SHAKUROVA, O., FIHURNYI, Yu., ed. (2017). Basic Concepts of Ethnogeny of the Ukrainian People: National Historiography (End of the 19th – Early 20th Century). Kyiv, 272 p. [in Ukr.]
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Leonid Zalizniak Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons 2.0 із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).