Погляди підполковника К. Долєжаля на майбутні воєнні операції Галицької Армії у Наддніпрянській Україні в липні 1919 року

Анотація

У дослідженні автор аналізує доповідь підполковника Галицької Армії Карла Долєжаля військово-політичному керівництву ЗОУНР, яка була сформульована 15 липня 1919 року. У доповіді йшлося про використання Галицької Армії після залишення нею територій Східної Галичини, коли галицьким військовим на Наддніпрянщині довелося воювати з кількома супротивниками. Погляди Карла Долєжаля яскраво відображають тогочасні дискусії у середовищі західноукраїнського політичного керівництва та військового командування щодо подальшої збройної боротьби, зокрема у питанні вибору основної воєнної операції в напрямку Києва чи Одеси.

У своїх рекомендаціях Карл Долєжаль не врахував ряду важливих факторів, які впливали на боротьбу Галицької Армії після переходу р. Збруч, зокрема неминучу війну з Добровольчою армією. У доповіді Карла Долєжаля, як і у більшості спогадів політиків та військових ЗОУНР, побутує теза, що головну ударну силу українських армій слід відправити у напрямку Одеси, а не Києва, як це було зроблено. Однак зосередження основної ударної сили на одеському напрямку не виявилося б настільки легким. Передусім через те, що денікінці першими захопили Північне Причорномор’я. Самі ж шанси на перемогу у війні проти армії генерала Антона Денікіна були невеликими, адже останню підтримувала Антанта. Відтак білогвардійці мали краще матеріальне забезпечення і були значно чисельнішими за українські збройні сили.

У нинішньому збройному протистоянні з Росією слід врахувати урок, який пропонує цей невеликий епізод Перших українських визвольних змагань 1917–1921 рр.: оцінюючи становище, необхідно розглядати всі можливі його складові у найнесприятливішій комбінації, навіть якщо інтуїтивно цього хотілося б уникнути.