До перспектив індоіранської (арійської) традиції у тлумаченні гідронімії Східної Європи (на прикладі семантичного гнізда «вода», «ріка»)

Serhii Nalyvaiko

doi:10.30840/2413-7065.3(68).2018.147205

Автор(и)

Serhii Nalyvaiko НДІУ, Україна https://orcid.org/0000-0001-8162-1340

DOI:

https://doi.org/10.30840/2413-7065.3(68).2018.147205

Ключові слова:

етнокультурний процес, індоєвропейська проблема, ономастика, гідронімія, індоіранці (арії), Східна Європа, методологія, принцип семантичних гнізд, семантичне гніздо «вода», «ріка», санскрит, індоіранська традиція

Анотація

У статті на прикладі семантичного гнізда «вода», «ріка» розглянуто перспективи гідронімних досліджень Східної Європи у контексті залучення мовної, культурної, епічної, міфологічної, історичної традицій індоіранських (арійських) народів. Теза про східноєвропейську батьківщину індоіранських народів, що здобуває все більшої підтримки у сучасній історичній науці, закономірно вимагає комплексної верифікації конкретним ономастичним матеріалом. У цьому розумінні висновки гідронімних досліджень з огляду на джерельну специфіку цієї ономастичної категорії слід вважати одним із вирішальних аргументів у контексті переконливого розв’язання «індоєвропейської проблеми», відтворення ранньої історії індоіранських народів, реконструкції етнокультурних процесів у Східній Європі у давню добу. Розглянутий у статті матеріал незаперечно засвідчує факт відбиття у гідронімії Східної Європи низки індоіранських й ‒ вужче ‒ індоарійських термінів на позначення води, ріки ‒ ap (apsu), danu, sindhu, jala, pani, uda (udra), nadi, vār, ambu, dub, nar та ін., що, виходячи з семантичної типології гідронімних найменувань, дає підстави вважати цю частину гідронімікону одним із найбільш архаїчних шарів східноєвропейської гідронімії, що сходить у своїх витоках до періоду індоєвропейської мовно-культурної спільності. Ця обставина, своєю чергою, обумовлює методологічну потребу перегляду традиційної концепції паніранізму у підходах до тлумачення східноєвропейської (зокрема скіфсько-сарматської) ономастики у бік ширших індоіранських (арійських) інтерпретацій, розширює перспективу тлумачення східноєвропейської гідронімії за рахунок індоарійської мовно-культурної традиції, спростовує низку необґрунтованих етимологій вітчизняної ономастики, пропонує нові, переконливіші тлумачення численних східноєвропейських гідронімів. Автор вважає, що подальші ономастичні дослідження у царині східноєвропейської гідронімії (зокрема, розгляд її крізь призму інших семантичних гнізд) додатково обґрунтують таку наукову позицію.

Біографія автора

Serhii Nalyvaiko, НДІУ

Сергій Наливайко

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу української етнології НДІУ

Посилання

ABAYEV, V. (1958). Historical and Etymological Dictionary of the Ossetian Language. Vol. 1. Moscow, 657 p. [in Rus.]

ABAYEV, V. (1949). Ossetian Language and Folklore. Moscow. [in Rus.]

AGEYEVA, R. (2004). Hydronymy of the Russian North-West as a Source of Cultural and Historical Information. Мoscow, 256 p. [in Rus.]

AGEYEVA, R. (1985). The Origin of the Names of Rivers and Lakes. Мoscow, 144 p. [in Rus.]

BUBENOK, O. (2012). Some Parallels in the Material Culture of the Population of the Ukrainian Dnieper Region and the North-Western Caucasus (the issue of Adyghe-Slavic relations). Bosporskiye issledovaniya (Bosporus Studies), Vol. XXVI. Simferopol; Kerch, pp. 290–313. [in Rus.]

VERBYCH, S. (2010). The Scientific and Non-Scientific in the Etymology of the Onymic Vocabulary. Visnyk NAN Ukrayiny (NAS of Ukraine Bulletin), (2), pp. 50–68. [in Ukr.]

VERBYCH, S. (2013). Slavic Lingustic Heritage in the Hydronymicon of the Lower Dniester. Movoznavstvo (Linguistics), (1), pp. 43–50. [in Ukr.]

VERBYCH, S. (2010). Ukrainian Onomastics: Prospects for Development. Ukrayinska mova. (Ukrainian Language), (3), pp. 73–80. [in Ukr.]

Hydronymy of Ukraine in Its Interlingual and Inter-Dialect Connections (1981). 262 p. [in Ukr.]

GORDEYEV, A. (2014). Toponymy of the Black and Azov Sea Coasts on Portolan Charts in the 14th–17th Centuries. Kyiv, 478 p. [in Rus.]

GRANTOVSKIY, E. (1960). Indo-Iranian Castes of the Scythians. Moscow. [in Rus.]

GULIYEVA, L. (1976). Turkic Hydronymy of the Kuban. Sovietskaya tyurkologiya (Soviet Turkic Studies), (2), pp. 50–56. [in Rus.]

KEYPER, F. (1986). Proceedings on Vedic Mythology. Мoscow, 196 p. [in Rus.]

Collection of Bosporian Inscriptions. (1965). Мoscow, 962 p. [in Rus.]

MEZHZHERINA, H. (2002). Structural Organization of Semantic Units (field-lexical semantic group-word). In: Aktualni problemy ukrainskoi linhvistyky: teoriia i praktyka. Zb. nauk. prats. (Topical Problems of the Ukrainian Linguistics: Theory and Practice. Collected Scientific Works), (5), pp. 114‒126. [in Ukr.]

NALYVAIKO, S. (2017). DNA Genealogy in the Structure of Ethnological Knowledge: Problems of the Interdisciplinary Interaction. In: Ukraina i ukrainstvo v etnokulturnykh protsesakh. Zb. nauk. prats. (Ukraine and Ukrainians in Ethnocultural Processes. Collected Scientific Works). Kyiv, pp. 111‒129. [in Ukr.]

NALYVAIKO, S. (2017). “The Indo-European Problem” as a Cornerstone of the Ethnocultural History of Eastern Europe. In: Ukraine and Ukrainians in Ethnocultural Processes: Conceptual Generalizations. Kyiv, pp. 58‒72. [in Ukr.]

NALYVAIKO, S. (2017). Once again about the Perspectives of the Indo-Iranian Onomastic Studies (revisiting the discussion of the historian and the linguist). Ukrainoznavstvo (Ukrainian Studies), Vol. 1–2, pp. 153‒169. [in Ukr.]

NALYVAIKO, St. (2012). An Indian Myth. A Ukrainian Commentary. Кyiv, 568 p. [in Ukr.]

NALYVAIKO, St. (2008). A Thousand Newest Interpretations of Ancient Ukrainian Names, First Names and Surnames, Terms and Concepts (based on the Indo-Iranian material). Кyiv, 360 p. [in Ukr.]

NEPOKUPNYI, А. (1979). Baltic Relatives of the Slavs. Кyiv, 184 p. [in Ukr.]

NEPOKUPNYI, А. (1976). Baltic-Northern Slavic Ties. Кyiv, 227 p. [in Rus.]

NIKONOV, V. (1965). Introduction to Toponymy. Мoscow, 184 p. [in Rus.]

PETROV, V. (1972). Ethnogenesis of the Slavs. Кyiv, 215 p. [in Ukr.]

RAYEVSKIY, D. (2006). The World of the Scythian Culture. Мoscow, 598 p. [in Rus.]

ROSTOVTSEV, М. (1918). Hellenes and Iranians in Southern Russia. Petrograd, 190 p. [in Rus.]

Sanskrit-Russian Dictionary (1978). Мoscow, 895 p. [in Rus.]

Dictionary of Hydronyms of Ukraine (1979). Кyiv, 781 p. [in Ukr.]

STRYZHAK, О. (1988). Ethnonymy of Herodotus’ Scythia. Кyiv, 224 p. [in Ukr.]

STRYZHAK, О. (1963). The Names of the Rivers in Poltava Region. Кyiv, 112 p. [in Ukr.]

TARANETS, V. (2004). Aryans. Slavs. Rus People. The Origin of the Names Ukraine and Rus. Odesa, 296 p. [in Ukr.]

TOPOROV, V., TRUBACHOV, О. (1962). Linguistic Analysis of Hydronyms of the Upper Dnieper. Мoscow, 271 p. [in Rus.]

TRUBACHOV, О. (1999). Indoarica in the Northern Black Sea Region. Мoscow, 320 p. [in Rus.]

TRUBACHOV, О. (1968). The Names of the Rivers of the Right-Bank Ukraine. Word Formation. Etymology. Ethnic Interpretations. Мoscow, 288 p. [in Rus.]

SHRAMM, G. (1997). Rivers of the Northern Black Sea. Historical and Philological Study of Their Names in the Early Centuries. Moscow, 155 p. [in Rus.]

SHULHACH, V. (1998). The Pra-Slavic Hydronymy Fund (a reconstructed fragment). Кyiv, 368 p. [in Ukr.]

YANKO, M. (1998). Toponymic Dictionary of Ukraine. Кyiv, 430 p. [in Ukr.]

MONIER-WILLIAMS, M. (1964). A Dictionary, English and Sanskrit. [online] Oxford. Available at: http://www.sanskrit-lexicon.unikoeln.de/scans/MWEScan/2013/web/webtc2/index.php (Accessed 1 Nov. 2018) [in Eng.]

Rozwadowski, J. (1948). Studies of the Names of Slavic Waters. Kraków, 344 p. [in Pol.]

Tavernier, J. (2007). Iranica in the Achaemenid Period (ca. 550–330 B.C.): Linguistic Study of Old Iranian Proper Names and Loanwords, Attested in Non-Iranian Texts. Leuven; Paris, 850 p. [in Eng.]