Здобуття Коростеня військами армії УНР у березні 1919 року
DOI:
https://doi.org/10.30840/2413-7065.4(69).2018.151767Ключові слова:
українська революція, Українська Народна Республіка, армія УНРАнотація
На підставі невідомих раніше документів висвітлено перебіг військової операції Північної групи армії УНР проти з’єднань Червоної армії у районі Коростеня в березні 1919 р. Актуальність дослідження зумовлена цілковитою невисвітленістю коростенської операції в історичній літературі, хоча успішне здобуття українськими військами Коростеня стало першим значним військовим успіхом армії УНР в ході другої війни з Радянською Росією (1918–1920 рр.). Основу джерельної бази публікації склали документи Генерального штабу армії УНР, що зберігаються нині у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (Київ, Україна), а також матеріали штабу Українського радянського фронту, які знаходяться в Російському державному військовому архіві (Москва, Росія). Переважна більшість використаних у роботі над публікацією архівних документів вводяться до наукового обігу вперше.
Автором визначено цілі й завдання, яких прагнуло досягти українське командування в ході здійснення операції. Розкрито співвідношення сил ворогуючих сторін, визначено склад і кількість задіяних з обох сторін військових сил. Розкрито основні етапи військової операції зі здобуття Коростеня в березні 1919 р., висвітлено роль частин і з’єднань армії УНР в ході захоплення міста. Докладно реконструйовано перебіг бойових дій, що завершилися перемогою української зброї. Визначено місце цих подій у стратегічних планах українського командування й показано їхній вплив на подальше розгортання військових операцій. Підкреслено, що успішне здійснення армією УНР коростенської операції мало надзвичайне стратегічне значення, оскільки забезпечувало запілля українських військ від вторгнення з півночі й водночас давало змогу українській армії розгорнути активну наступальну операцію на схід. Перемога під Коростенем у березні 1919 р. не лише дала змогу українським військам перехопити стратегічну ініціативу, але й стала першим кроком на шляху до організації загального контрнаступу армії УНР проти радянських військ на Правобережній Україні навесні 1919 р.
Посилання
KOZLOVSKAYA, E., comp. (1968). Struggle for Soviet Power in Belarus. Collected Documents and Materials. Vol. 2. Minsk, 600 p. [in Rus.]
PAVLOV, V., ed. (2016). History of the Ukrainian Army. Kharkiv: Klub simeiinoho dozvillia, 416 p. [in Ukr.]
LEVCHENKO, O. (1999). United Ukrainian Armies in 1919: Was Victory Possible? Ukrainian Unity: Idea, Experience, Problems (Celebrating the 80th Anniversary of the Unification Act of January 22, 1918). Kyiv, pp. 181–192. [in Ukr.]
PAPIKIAN, A. (1999). Armed Forces of Ukraine in the Twentieth Century. Lviv, 310 p. [in Ukr.]
–6. Russian State Military Archives. [in Ukr.]
–21. Central State Archives of Supreme Bodies of Power and Government of Ukraine. [in Ukr.]
Central State Archives of the Public Organizations of Ukraine. [in Ukr.]
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Mykhailo Kovalchuk Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons 2.0 із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
