Українське соборництво, регіональна ідентичність та «русский мир» у соціокультурному просторі Донеччини 2005 – 2013 рр.

Анотація

Поразка підтримуваних Росією політичних сил під час президентської кампанії 2004 р. та масова мобілізація українських громадян на захист демократії, європейського вибору та суверенності держави змусила Кремль перейти у Донецькому краї до більш жорсткого сценарію реалізації своєї політики. Вибір на користь агресивних стратегій був зумовлений також і тим, що події Помаранчевої революції змусили російських імперіалістів переконатися: сподівання на появу в Донецькій та Луганській областях хоча б якоюсь мірою дієвого сепаратистського руху будуть мати шанс на реалізацію тільки за умови, коли проросійські групи фінансуватимуться безпосередньо Кремлем та спиратимуться на його організаційно-політичну підтримку. Із цією метою у 2005 р. було створене повністю підконтрольне російським спецслужбам т. зв. «Общественное движение «Донецкая республика», яке «спеціалізувалося» на галасливих антиукраїнських провокаціях, подібних до фейкового проголошення у лютому 2009 р. т. зв. «независимости Донецка»: не випадковим бачиться той факт, що у терористичній «ДНР» саме «Донецкая республика» стала правлячою політичною групою.
Ідеологічною парадигмою, покликаною як легітимізувати російський вплив у регіоні, так і забезпечити всевладдя в шахтарському краї кримінально-олігархічного керівництва Партії регіонів, стала концепція «донецької ідентичності», згідно з якою інтереси мешканців Донеччини цілковито протилежні інтересам галичан та наддніпрянців. Засадниче заперечення ідеї соборності України стало найважливішим методом маніпулювання свідомістю донеччан.
Активісти українських громадсько-політичних та культуро-просвітницьких організацій, правозахисники, члени незалежних профспілок упродовж 2005 – 2013 рр. доклали на Донеччині великих зусиль для поборювання впливів Кремля та його сателітів, одначе їхні зусилля не знаходили належної підтримки у владних кабінетах Києва.