Україна у геополітиці великих держав під час Першої світової війни 1914–1918 років
DOI:
https://doi.org/10.30840/2413-7065.2(71).2019.170672Ключові слова:
геополітика, Україна, Антанта, Російська імперія, Німеччина, доляАнотація
Перша світова війна 1914–1918 років спричинилася до докорінної зміни геополітичного устрою світу. Одним із чинників цих змін стало пробудження України до державного життя, як і багатьох інших, до цього часу підкорених націй. Але, на жаль, українська історіографія приділяє увагу переважно внутрішньополітичним проблемам цього періоду і практично не дає чіткої відповіді на питання – а що б було з Україною у разі перемоги у Першій світовій війні тієї чи іншої сторони (країн Антанти чи Четверного блоку), яке місце українська проблема займала у геополітиці держав, що воювали, які погляди на подальшу долю України вони мали, як це відбивалося у реальній політиці щодо України. Тому важливо розглядати долю України не лише через призму національно-визвольної боротьби, якій, цілком зрозуміло, приділяється головна увага в українській історіографії і яка таки заклала фундамент майбутньої української державної незалежності, а й відповідно до геополітичних планів тогочасних так званих «великих» держав, які зійшлися у смертельній сутичці за панування у світі (Російської імперії, Німеччини, Австро-Угорщини, Франції та Великобританії). Можна отримати чіткий результат: якщо б перемогла Антанта, то Україна (й українська національна справа) могла бути остаточно похована Російською імперією. Жодна з країн Антанти не розглядала Україну як самостійну країну або навіть у вигляді федеративної частини Росії, на відміну від Польщі, країн Прибалтики, Фінляндії, Чехословаччини, країн Балканського півострова. Перемога Російської імперії могла остаточно поставити крапку в існуванні України навіть як просто окремого регіону, а українців – як самостійної нації. Однак у разі перемоги Німеччини та Австро-Угорщини для України все ж залишався якийсь мізерний шанс стати окремою національною державою, звісно, у вигляді васала цих країн-переможниць. Однак ми знаємо багато історичних прикладів, коли така урізана державність у майбутньому переходила у справжню. Операції німецьких військ в Україні у 1918 році та відновлення уряду Центральної Ради давали можливість реалізувати ці плани. Навіть при присутності німецьких військ в Україні була певна можливість будувати національну країну з усіма атрибутами державності. Досвід Гетьманщини це показав. Але поразка у Першій світовій війні і капітуляція Німеччини 11 листопада 1918 року ці можливості остаточно поховали, і в України залишився лише один шлях до державності – збройна боротьба з численними ворогами з усіх боків.
Посилання
Utkin, A. (2002). World War I. Moscow: Eksmo. [in Rus.]
Soldatenko, V. (1999). Ukrainian Revolution. A Historical Essay: A Monograph. Kyiv: Lybid. [in Ukr.]
Mẹdrzecki, W. (2000). German Military Intervention in Ukraine in 1918. Warsaw: DIG. [in Pol.]
The End of the War. June 1918 – November 1919, Vol. 4 of Colonel House’s Archives. (1944). Moscow: OGIZ Political Literature. [in Rus.]
Uiler-Benet, Dzh. (2009). Peace of Brest-Litovsk. Victories and Defeats of the Soviet Diplomacy. Moscow: ZAO Tsentrpoligraf. [in Rus.]
MilYukov, P. (1992). Memoirs. Moscow. [in Rus.]
Gofman, M. (1929). Notes and Diaries of 1914–1918. Leningrad: Gosizdat. [in Rus.]
Paleolog, M. (2003). An Ambassador’s Diary. Moscow: Zakharov. [in Rus.]
Dornik, V., ed., et al. (2015). Ukraine between Self-Determination and Occupation: 1917–1922. Kyiv: Nika-Tsentr. [in Ukr.]
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Mykhailo Slobodianiuk Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons 2.0 із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).