Зміна підходів до наукового дослідження генези українського народу у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття
DOI:
https://doi.org/10.30840/2413-7065.2(71).2019.172404Ключові слова:
Україна, українці, М. Брайчевський, В. Баран, Л. Залізняк, М. Сікорський, етногенез українців, етнокультурний процес, закономірності зміни підходів, «криза комунізму», відновлення української державностіАнотація
У статті зроблено аналіз закономірностей зміни підходів до наукового дослідження генези українського народу та сучасних етнокультурних процесів в умовах кризи комунізму та відновлення української державності. Виявлено, що у тоталітарну добу історична наука загалом й археологія зокрема жорстко підпорядковувалися вимогам комуністичної ідеології. З’ясовано, що криза комунізму та командно-адміністративної системи у другій половині 80-х – на початку 90-х років ХХ ст. дала можливість вченим відійти від жорстких заідеологізованих схем та розпочати більш-менш об’єктивно вивчати етногенетичні й етнокультурні процеси у Центрально-Східній Європі загалом та Україні зокрема. Розкрито, що остаточна дезінтеграція СРСР і відновлення Української держави позбавили вчених-гуманітаріїв тотального партійного контролю над фундаментальними і прикладними науково-дослідними розробками та дали змогу їм долучитися до європейського і світового наукового досвіду й продовжувати неупереджено та об’єктивно вивчати етногенетичну та етнокультурну проблематику. Показано, що в Україні на найвищому академічному рівні не існує єдиної загальновизнаної теорії українського етногенезу, а на побутовому рівні широкого розповсюдження набули псевдонаукові гіпотези етногенезу українців. Встановлено, що попри постімперський і пострадянський комплекси українські вчені-гуманітарії загалом й М. Брайчевський, В. Баран і Л. Залізняк зокрема доклали чималих зусиль, щоби теоретично обґрунтувати й утвердити як у науково-освітньому дискурсі, так і серед широкого суспільного загалу виважену й обґрунтовану ранньосередньовічну теорію походження українського народу.
Посилання
BARAN, V. (1998). Ancient Slavs. Kyiv: Alternatyvy, 336 p. [in Ukr.]
BARAN, V. (2007). Ethnogeny of the Ukrainian People: A Brief Essay: A Scientific Journalistic Work. Kyiv: Tovarystvo “Znannia” Ukrainy, 148 p. [in Ukr.]
BARAN, V. (1981). Cherniakhiv Culture. According to the Materials of the Upper Dniester and the Western Buh. Kyiv: Naukova dumka, 264 p. [in Ukr.]
BARAN, V., BARAN, Ya. (2005). Historical Origins of the Ukrainian People. Kyiv: Heneza, 208 p. [in Ukr.]
BARAN V., BARAN, Ya. (2002). Origin of the Ukrainian People. Kyiv: Rylsky Institute of Art Studies, Folklore, and Ethnology Press, 406 p. [in Ukr.]
BARAN, V., KOZAK, D., TERPYLOVSKYI, R. (1991). Origin of Slavs. Kyiv: Naukova dumka, 144 p. [in Ukr.]
BARAN, V. (1985). Conclusion. In: Ethnocultural Map of the Territory of the Ukrainian SSR in the 1st Millennium AD. Kyiv: Naukova dumka, pp. 157–163. [in Rus.]
BARAN, V., BARAN, Ya. (2011). In Search of Sources of the Ukrainian People. In: Vybrani naukovi pratsi (Selected Scientific Works). Kyiv: NRIUS Press, 800 p. [in Ukr.]
BRAICHEVSKYI, M. (1993). An Abstract of the History of Ukraine. Kyiv: Znannia, 205 p. [in Ukr.]
BRAICHEVSKYI, M. (1968). The Origin of Rus. Kyiv: Naukova dumka, 224 p. [in Ukr.]
DOVZHENOK, V. (1976). Cherniakhiv Culture in the History of the Population of the Middle Dnieper. In: Studies in Slavic-Russian Archaeology. Kyiv: Naukova dumka, pp. 63–72. [in Ukr.]
ZALIZNIAK, L. (1997). From the Sclaveni to the Ukrainian Nation. Kyiv: Biblioteka ukraintsia, 254 p. [in Ukr.]
ZALIZNIAK, L. (1994). Essays on the History of Ukraine. Kyiv: Abrys, 256 p. [in Ukr.]
ZALIZNIAK, L. (1996). Origin of the Ukrainian People. Kyiv: Biblioteka ukraintsia, 80 p. [in Ukr.]
ZALIZNIAK, L. (2012). Ancient History of Ukraine. Kyiv: Tempora, 542 p. [in Ukr.]
ZALIZNIAK, L. (2011). Ukrainians: Origins and Historical Destinies. Kyiv: Tempora, 424 p. [in Ukr.]
RENKE, T. (2007). In Love with the Ukrainian Antiquity. Ukrainoznavstvo (Ukrainian Studies), Vol. 3, pp. 22–24. [in Ukr.]
SIKORSKYI, M. (2013). National Historical and Ethnographic Reserve “Pereyaslav”. In: My Museums Are my Life, 2nd ed. updated and revised. Pereiaslav-Khmelnytskyi: FOP. M. Lukashevych, pp. 111–192. [in Ukr.]
SIKORSKYI, M. (2004). Museums of Pereiaslav Land. Nizhyn: Vydavnytstvo “Aspekt-Polihraf”, LLC, 40 p. [in Ukr.]
SIKORSKYI, M., SHVYDKYI, D. (1971). On the Land of Pereiaslav. Kyiv: Naukova dumka, 208 p. [in Ukr.]
Ukrainians in the Global Civilization and Culture. (2008). Collective Monograph on Ukrainian Studies. Kyiv: RIUS Press, 400 p. [in Ukr.]
FIHURNYI, Yu. (2018). Ethnocultural Dimension of the Scientific Work of Mykhailo Sikorskyi. Ukrainoznavstvo (Ukrainian Studies), Vol. 1 (66), pp. 51–62. [in Ukr.]
FIHURNYI, Yu., SHAKUROVA, O. (2018). Volodymyr Baran’s Etnocultural and Ethnogenetic Studies. Ukrainoznavstvo (Ukrainian Studies), Vol. 2 (67), pp. 88–107. [in Ukr.]
FIHURNYI, Yu., SHAKUROVA, O. (2018). Volodymyr Baran’s Etnocultural and Ethnogenetic Studies. Ukrainoznavstvo (Ukrainian Studies), Vol. 3 (68), pp 41–61. [in Ukr.]
FIHURNYI, Yu. (2017). Mykhailo Sikorskyi: The Beacon of Ukraine. Kyiv: RIUS Press, 150 p. [in Ukr.]
SHAKUROVA, O., FIHURNYI, Yu., ed., (2017). The Main Concepts of the Ukrainian People’s Ethnogeny: National Historiography (late 19th – early 21st century). Kyiv: Vydavets Oleh Filiuk, 272 p. [in Ukr.]
SHAKUROVA, O. (2018). Studying the Genesis of the Ukrainian People in the Writings of M. Braichevskyi: The Soviet Period – 2000. Molodyi vchenyi (A Young Scientist), Vol. 5 (57), pp. 561–565. [in Ukr.]
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Yurii Fihurnyi, Olha Shakurova Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons 2.0 із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).