DOI: https://doi.org/10.30840/2413-7065.4(73).2019.184558

Свято Свободи як вихід із «пропащого часу»: українські альтернативи березня 1917 р.

Oleksandr Khomenko

Анотація


Початок Лютневої революції 1917 р. в Російській імперії – це час, коли організовані структури українського руху в Наддніпрянщині були практично цілковито знищені репресивним апаратом царату. З вибухом Першої світової війни було припинено легальний вихід української преси, унеможливлено діяльність українських політичних, кооперативних, освітніх організацій, на засланні опинилася низка чільних українських діячів, у тому числі й М. Грушевський – визнаний тогочасний лідер національного руху. Окупація російською армією Галичини і розпочатий там відвертий терор проти національно свідомого громадянства спричинили до того, що українство втратило свою «тилову базу», на теренах якої раніше в умовах конституційного режиму Австро-Угорщини провадилася ефективна політико-просвітницька та культурна робота. Комплекс цих причин зумовив те, що наприкінці лютого – на початку березня 1917 р. у загальному вирі стрімких трансформацій українські вимоги ігнорувалися і новим урядом, який прийшов до влади після зречення Миколи ІІ, і новими органами революційної самоорганізації – радами робітничих та солдатських депутатів.
Ситуація у Києві видавалася ще більш складною з огляду на те, що російська адміністрація приділяла контролю над цим містом, яке потенційно могло стати епіцентром національного відродження, особливу увагу. Імперські колонізатори були впевнені, що їхнє панівне становище лишатиметься непорушним: саме тому утворення 4 березня 1917 р. Української Центральної Ради з її на початковому етапі надто обережними і компромісними домаганнями не викликало в російських колах особливої тривоги. Ситуація почала змінюватися із поверненням до наддніпрянської столиці М. Грушевського: 14 березня він вперше головує на засіданні УЦР, яка під його керівництвом швидко перетворюється на провідного організатора революційного поступу українства. Переконливим підтвердженням цього стало Перше Українське Свято Свободи, яке відбулося у Києві 19 березня: 100-тисячна демонстрація, яка виразно продемонструвала українську силу, дала потужний поштовх до розгортання визвольно-національної революції, закономірним етапом якої стало проголошення повної державної незалежності України.


Ключові слова


Українська революція; Українська Центральна Рада; Перше Українське Свято Свободи; російський імперіалізм; політичні практики; історичний контекст; суб’єкт­ність; національне відродження

Повний текст:

PDF

Посилання


ALCHEVSKA, Kh. (1917). People’s March. Izvestiya Khersonskogo Uyezdnogo Zemstva, (23). Kherson. [in Ukr.]

VYNAR, L. (1978). “News from the Ukrainian Central Council in Kyiv” since 1917. Ukrainskyi istoryk, (1–3). New York – Toronto – Munich, рp. 140–159. [in Ukr.]

V. P. (1915). A Celebration at the Stanislavsky Russian Language Courses in Ternopol. Kievlyanin, (64). Kyiv. [in Rus.]

In Petrograd. (1917). Kievlyanin, (73). Kyiv. [in Rus.]

GOLDENVEYZER, A. (2010). From Kiev Memoirs (1917–1921); MALYAREVSKIY, A. (SUMSKIY, A.) (2010). Re-Examining P. Skoropadsky and His Time; VYSHEVYCH, K. (LOSSKIY, K.). (2010). The Ukrainian Question, Russia, and the Entente. Reprinted ed. Kyiv: Akademkniga, 297 р. [in Rus.]

HRUSHEVSKY, M. (1989). Memoirs. Part II. Kyiv, (8). Kyiv, рp. 103–154. [in Ukr.]

DOROSHENKO, D. (2002). Era of the Central Council, Vol 1 of History of Ukraine, 1917–1923: In Two Volumes. Kyiv: Tempora, 320 р. [in Ukr.]

DRAHOMANOV, M. (1909). The Lost Time: Ukrainians under the Kingdom of Moscow (1654–1876). Lviv: Z drukarni Ivana Aikhenberhera i Sp., 38 р. [in Ukr.]

YEZHOV, A. (1917). Impressions. Future. Kievlyanin, (86). Kyiv. [in Rus.]

YEREMIIV, M. (1974). Colonel Yevhen Konovalets against the Background of the Ukrainian Liberation Struggle. In: Yevhen Konovalets and His Era. Munich: Published by Yevhen Konovalets Foundation, рp. 115–165. [in Ukr.]

Request of Grand Duke Nikolay Niko­layevich. (1917). Kievlyanin, (73). Kyiv. [in Rus.]

KYRIIENKO, O. (2007). The First Minutes of the Ukrainian Revolution in the Memoirs of Liudmila Staritska-Cherniakhivska. In: Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchorichnyk (Ukrainian Historical Yearbook), Vol. 12. Kyiv, рp. 517–533. [in Ukr.]

Kiev, March 18, 1917. (1917). Kievlyanin, (77). Kyiv. [in Rus.]

On the Abolition of Railway Councils. (1917). Kievlyanin, (77). Kyiv. [in Rus.]

LOTOTSKYI, O (1934). Pages of the Past. Part III. Warsaw: Works of the Ukrainian Scientific Institute, 398 р. [in Ukr.]

Local News.(1917). Kievlyanin, (61). Kyiv. [in Rus.]

Local News.(1917). Kievlyanin, (63). Kyiv. [in Rus.]

Local News.(1917). Kievlyanin, (70). Kyiv. [in Rus.]

MIKHNOVSKYI, M. (2007). Independent Ukraine; The Case of the Ukrainian Intelligentsia. Kyiv: Interregional Academy of Personnel Management Press, 352 р. [in Ukr.]

NAUMOV, S. (1995). “They Cannot Cross Me Out of History with All the Will of the World” (Khrystia Alchevska in the Ukrainian National Movement of the Early 20th Century). Slovo i chas, (8). Kyiv, рp. 26–32. [in Ukr.]

The South-Russian Society. (1917). Kievlyanin, (86). Kyiv. [in Rus.]

ONATSKYI, Ye. (1965). Side-Face Portraits. Chicago: Ukrainian-American Publishing Union, 300 р. [in Ukr.]

The First Appeal of the Central Council. (1996) In: Ukrainian Central Council. Documents and Materials: In Two Volumes. Vol. 1. Kyiv: Naukova dumka, 589 р. [in Ukr.]

Collecting Gold. (1917). Kievlyanin, (77). Kyiv. [in Rus.]

Council of Public Organizations. (1917). Kievlyanin, (64). Kyiv. [in Rus.]

Increasing Maintenance of Railway Employees. (1917). Kievlyanin, (73). Kyiv. [in Rus.]

Ukrainian Demonstration in Petrograd. (1917). Nashe zhyttia, (1). Petrograd. [in Ukr.]

KHRYSTIUK, P. (1969). Notes and Materials on the History of the Ukrainian Revolution of 1917–1920: In Four Volumes. Vol. 1. New York: Vydavnytstvo Chartoryiskykh, 152 р. [in Ukr.]

SHULHIN, V. (1919). They Are Back. Kievlyanin, (1). Kyiv. [in Rus.]




Copyright (c) 2020 Oleksandr Khomenko

ISSN 2413-7103 (Online), ISSN 2413-7065 (Print).