Хурритський субстрат в сучасній українській мові: лінгвістичні етюди

Анотація

Якщо торкнутися питань духовного простору сучасної України і, зокрема, концептів емоційної, інтелектуальної та культурної сфери, то до переліку ключових її понять, безумовно, увійдуть слова «народ», «громада», «громадянин», «отець», «шана», «обо­в’я­зок», «стійкість», «святиня», «сан», «основа», «хвала», «слава», «возвеличувати», «мудрість», «село», «оселя», «дар», «харчі», «зцілення» та багато інших. З цим твердженням погодиться, напевне, кожен нині сущий українець. Проте лише невелика доля ерудитів зможе розповісти щось про походження зазначених термінів. Що ж стосується віку згаданих вище понять, то правильно визначити його зможуть хіба що одиниці… Аналогічною буде відповідь і коли назвати менш значимі мовні одиниці українського лексикону. Величезні об’єднання концептів української мови, в тому числі й понятійні терміни, і тепер, у першій чверті XXI ст., входять до розряду «безбатченків». Проте, як вдалося встановити автору цих рядків, праоснови згаданих вище слів потрібно шукати в прадавній хурритській мові. Отже, одним із прямих нащадків цієї доісторичної мови, забутої всіма та мертвої вже протягом трьох тисяч років, слід вважати саме українську.
Сучасні словники української мови назву цього доісторичного етносу подають так: хурити. Проте подібна форма написання згаданого імені українською мовою, на нашу думку, є незграбною. Адже наймення «хуррити» (це правильна форма відтворення українською назви зазначеного народу), стверджують нині провідні сходознавці світу, походить від аккадської географічної назви Ḫurri та її етнічної похідної Ḫurri. Як засвідчують клинописні тексти на глиняних табличках, виявлених археологами в різні часи, це ім’я було добре відоме іншим народам стародавнього Близького Сходу. Назву «хуррит» знаходимо в тогочасних (доісторичних) документах царських архівів: пор. хетське ᵁᴿᵁḪur-ri (використане вперше правителем Хаттусілі I) та угаритське ḫry. Слід згадати також хурритське ᴷᵁᴿḪur-ru-u-ḫé та ᴷᵁᴿḪur-wu-u-ḫé, єгипетське Ḫu-ru (вперше використане фараоном Тутмосом III). Єгипетське відтворення цього імені було Ḫʒ-rw. Воно також засвідчене в тогочасних письмових текстах. Форма хурритського імені показує, що етнонім побудований на корені ḫur-. Це можна сказати, до речі, й про етнонім хорвати. До цієї теми автор ще повернеться у своїх наступних дослідженнях.