Локальна ідентичність та повсякденні практики мешканців київського передмістя (на прикладі смт Глевахи)

Анотація

У статті на основі польових матеріалів, а також власних спостережень автора розглянуто проблему формування локальної ідентичності мешканців селища Глевахи. Локальна ідентичність є первинним рівнем територіально-просторової ідентичності та постає результатом ідентифікації індивіда з місцевою спільнотою, відчуттям причетності до подій, що відбуваються на території проживання. Вона формується під впливом колективного та індивідуального досвіду і взаємодії в межах локальної спільноти.
Локальну ідентичність мешканців розглянуто шляхом комплексного аналізу її компонентів, яких, відповідно до традиційних соціально-психологічних підходів, є три: емоційний, когнітивний та поведінковий. Емоційний компонент передбачає сукупність емоцій, настроїв, почуттів, які відчуває індивід щодо своєї належності до регіональної спільноти. Когнітивний – полягає у поінформованості щодо спільноти, до якої належить індивід, про її спосіб життя, традиції, історію, соціально-економічний та політичний стан і т.д. Поведінковий компонент характеризує певну готовність до дії на основі соціальних потреб особистості та відповідно до її способу життя. Дослідження емоційної складової локальної ідентичності демонструє високий рівень емоційної прив’язаності мешканців до селища, близькості з іншими членами локальної спільноти. Аналіз когнітивного компонента локальної ідентичності показав, що для місцевої спільноти характерний як сільський, так і міський спосіб життя; респонденти відзначили значну кількість позитивних зрушень, що відбулися у соціально-побутовій інфраструктурі селища, а також висловилися про необхідність її подальшого роз­витку та вдосконалення. Для характеристики поведінкового компонента локальної ідентичності нами здійснено аналіз соціальних медіа та онлайн-ресурсів, зокрема веб-сайтів, груп у соцмережі «Фейсбук» та мобільному додатку «Вайбер». Результати опитування респондентів демонструють їхню зацікавленість життям місцевої громади переважно на споглядацькому рівні, а також низький ступінь залучення громадян до соціально-політичного та культурного життя селища. Автор зазначає, що важливим рушієм змін у соціально-побутовій сфері селища постає громадська ініціатива у поєднанні із співпрацею з місцевими органами влади та самоврядування.