DOI: https://doi.org/10.30840/2413-7065.2(75).2020.205445

Анатолійські мови як основний субстрат української

Viktor Lakyziuk

Анотація


До цього часу в українському мовознавстві переважала думка, що основним субстратом для української мови є північноіранський/скіфський. За основу бралася відома гіпотеза філологів радянської школи і, зокрема, осетинського мовознавця Васо Абайти (більше відомого як Василь Абаєв) про іранське походження мови скіфів. Саме останній, наполягаючи, що осетинська є нащадком гіпотетичної скіфо-сарматської мови, намагався пояснити наймення найбільших водних артерій не тільки Причорномор’я, але й усієї України та Східної Європи, залучаючи лише ірано-осетинські слова.
Автор статті підготував ряд матеріалів, що спростовують це хибне твердження сучасних дослідників. У цьому плані йому, звичайно, значною мірою допоміг унікальний артефакт – доісторичний напис, виявлений десять років тому в підвалі одного із храмів обласного Житомира. З’ясувалося, в сучасному українському лексиконі є величезна кількість слів, значення та звучання яких майже абсолютно подібні до анатолійських – фригійських, лідійських, фракійських, лікійських А та лікійських Б (мілійських), карійських, а також мов їхніх попередників – хатських та лувійських. Як засвідчив лексичний матеріал фригійсько-українського словника, підготовлений автором статті, найбільше таких повністю споріднених слів (повних когнатів) спостерігаємо саме у цих двох мовах – фригійській та українській. Отже, спростовується ще одне хибне твердження лінгвістів, котрі, оперуючи сорока словами, які в грецькій звучать подібно до фригійських, заявляють, що найбільше близька до фригійської мови давньогрецька.
У запропонованому дослідженні з’ясовано, що понад половина нині відомих давньофригійських лексичних одиниць перейшла до «Словника української мови». Чому про це не повідомлялося раніше? Виявляється, дослідники до цього часу порівнювали з фригійською лише грецьку, вірменську, давньомакедонську, албанську. Проте чомусь ніхто не наважувався назвати її найближчою родичкою … українську. Цьому, можливо, завадило те, що, за визначенням Геродота, фригійська вважалася «найдавнішою мовою світу».


Ключові слова


Київ; Кібела; неври; Мусокій; Рюрик; Житомир; поляни; слов’яни; крьстиѩнинъ (ст.-слов.); полюддя

Повний текст:

PDF

Посилання


Al-Garnati, A. h. (2010). Writings. Moscow: Direkt-Mediya. [in Rus.]

Adam BremenskiY/Adam of Bremen (2011). Acts of the Archbishops of the Hamburg Church in 4 Books. Adam of Bremen, Helmold from Bosau, Arnold of Lubeck. In: I. Nastenko, ed., comp., Slavic Chronicles. Moscow: SPSL, Russkaya panorama. [in Rus.]

Aristov, V. (2012). Rurik. In: V. Smolii, ed., et al. (Pril – S), Vol. 9 of Encyclopedia of the History of Ukraine: In 10 Vol. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukr.]

Berlynskyi, M. (1991). History of the City of Kyiv. Kyiv: Academy of Sciences of Ukrainian SSR; Archaeographic Commission, Institute of Archaeology; Institute of History; Naukova dumka. [in Ukr.]

Bolshakov, O. (2006). Al-Garnati. In: Volga Bulgaria and the Great Steppe, Vol. 2 of The History of the Tatars from Ancient Times in Seven Volumes. Kazan. [in Rus.]

Herodotus. The Histories.

Dal, V. (1998). Explanatory Dictionary of the Living Great-Russian Language: In 4 Vol. Vol. 2. Moscow: TERRA. [in Rus.]

Smolii, V., ed., et al. (2010). (Ml–О), Vol. 7 of Encyclopedia of the History of Ukraine: In 10 Vol. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukr.]

ZakrevskIY, N. (1868). The Description of Kiev. Vol. І. Moscow. [in Rus.]

Zakharchenko, M. (2006). Kyiv Now and Once. Kyiv: Zadruha. [in Ukr.]

IzmaYlov, I. (2001). The Genealogy of Muslim Epigraphic Monuments (On the Problem of the Ethnocultural History of Bulgaria of the 12th–13th Centuries). In: Vostochnaya Yevropa v drevnosti i srednevekovye: chteniya pamyati chl.-korr. AN SSSR V. T. Pashuto: tez. dokl. (materialy konferentsii) (Eastern Europe in Antiquity and the Middle Ages: Readings in Memory of Corresponding Member of the USSR Academy of Sciences V. T. Pashuto: Abstracts (conference proceedings)). Moscow. [in Rus.]

BagrYanorodnyY, K. (1991). Ruling an Empire. Moscow: Nauka. [in Rus.]

Kotliar, M., Rychka V. (2008). The Princely Court of Southern Rus in the 10th–13th Centuries. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukr.]

MYSHANYCH, O., ed., (1989). The Rus’ Codex. Kyiv: Dnipro. [in Ukr.]

MIshIn, D. (2002). As-Sakaliba (Slavs) in the Islamic World. Moscow. [in Rus.]

NIMCHUK, V. (2015). A Reader on the History of the Ukrainian Language of the 10th–13th Centuries. Zhytomyr: Polissia. [in Ukr.]

Pliny the Elder. Natural History.

BARSOV, Ye., comp., (1872–1882). Lamentations of the Northern Region. Vol. І–ІІ. Moscow. [in Rus.]

Pritsak, O. (1942) The Name of Kiyiv in the Past. Proboiem, (2 (103)). [in Ukr.]

Bolshakov, O., MongaYt, A. (1971). Travel of Abu Hamid al-Garnati to Eastern and Central Europe (1131–1153). Moscow. [in Rus.]

AD-DIN, R., PETRUSHEVSKIY, ed., (1960). Collected Annals. Vol. 2. Moscow; Leningrad: USSR Academy of Sciences Publishing. [in Rus.]

SEVERYANOV, S. (1904). Codex Suprasliensis. Vol. 1: A Work [published by] Sergey Severyanov. Pamyatniki staroslovyanskogo yazyka (Monuments of the Old Church Slavonic Language), Vol. 2 (1). VIII, 570 p. [in Rus.]

SYDORCHUK, T. (2011). An Article about the Ancient Names of the City of Kyiv from the Early Work of Omelian Pritsak. Pamiatky. [online] Vol. 12. Available at: http://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/15182 [in Ukr.]

Strabo. Geography. XII.5.3

TATISHCHEV, B. (2011). From Scythians to Slavs. Russian History in Its Entirety. Moscow: Eksmo: Algoritm. [in Rus.]

THIETMAR of MERSEBURG. (2005). Chronicle. In 8 Books. Moscow: SPSL – Russkaya panorama. [in Rus.]

FASMER, M. (2004). Ye-Muzh: More than 4500 Words, Vol. 2 of Etymological Dictionary of the Russian Language: In 4 Vol. Moscow: “Izdatelstvo “Astrel” LLC: “Izdatelstvo “АSТ” LLC. [in Rus.]

Dubler, C., ed., (1953). Abu Hamid El Granadino y su relacion de viaje por tierras eurasiaticos. Madrid. [in Sp.]. See also: DUBLER (1953). [in Sp.]

Berneker, E. (1908–1913). A – Mor-, Vol. 1 of Slavisches Etymologisches Wörterbuch. Heidelberg. [in Ger.]

Brixhe, С. (Jan. 25, 1979). Le nom de Суbèlе. Die Sprache. [in Fr.]

Bury, J. B. (1889). History of the Later Roman Empire from Arcadius to Irene (395 A. D. to 800 A. D.). Vol. II. London: Macmillan and Co., A Few Words about the People Named in the Title of This Book. Flavius Arcadia (Old Greek Ἀρκάδιος, ca. 377–1.05.408) Was the Emperor of the Eastern Part of the Roman Empire. After Its Division, He Is Considered Its First Ruler (Time of Reign: 392–408. Irene of Athens (Greek Εἰρήνη ἡ Αθηναία, 752–9.08. 803), Wife of Emperor Leo IV, Empress of Byzantium during 797–802. [in Eng.]

Chantraine, Р. (1968). Dictionnaire etymologique de la langue grecque. Vol. 1. Рaris: Klincksieck. [in Fr.]

DUBLER, C., ed, (1953). Abu Hamid el Granadino y su relacion de viaje por tierras eurasiaticos. Madrid. [in Sp.]

Gusmani, R. (1969). Der Lydische Nameder Kybele. Kadmos, Vol. 8 (2). [in Ger.]

Gusmani, R. (1975). Neue epichorische Schriftzeugnisse aus Sardis. Sardis M3. Cambridge, Mass. [in Ger.]

WIEGAND, H. E., (2018). Handbücher zur Sprach- und Kommunikationswissenschaft. Handbooks of Linguistics and Communication Science. Manuels de linguistique et des sciences de communication. Vol. 41.3. Berlin/Boston: De Gruyter Mouton. [in Ger.]

Kiparsky, V. (1934). Diegemein slavischen Lehnwörter ausdem Germanischen. Annales Academiae Scientiarum Fennicae (AASF), Serie B, Vol. 32 (2). Helsinki. [in Ger.]

RICHTER, T. (2012). Bibliographisches Glossar des Hurritischen. Wiesbaden: Harrassowitz Verlag. [in Ger.]

Roosevelt, C. (2014). The Archaelogy of Lydia, from Gyges to Alexander. Cambridge: Cambridge University Press. [in Eng.]

Skok, P. (1927). La terminologie chrétienne en slave: l’église, les prêtres et les fidèles. Revue des Études Slaves, Vol. 7 (3–4). Paris. [in Fr.]

Titz, K. (1930–1931). Nejstarší vrstva českých slov církevních a kulturních. Slavia: časopis pro slovanskou filologii, Vol. 9. [in Cze.]




Copyright (c) 2020 Viktor Lakyziuk

ISSN 2413-7103 (Online), ISSN 2413-7065 (Print).