Вплив Г. Сковороди на формування української кордоцентричної традиції

Анотація

В статті висвітлюються головні філософські ідеї Г. Сковороди, серед яких однією з ключових є кордоцентризм. Вказується, що на творчість Г. Сковороди активно вплинули як ідеї німецької містичної традиції, так і античні традиції, зокрема ідеї пантеїзму та неоплатонізму, які ми можемо зустріти і в попередній українській філософській думці. Зазначається, що Г. Сковорода, продовжуючи кордоцентричну традицію, вважав, що тільки через серце, через віру людина може осягнути свою божественну сутність. Але він не протиставляє віру і розум. Розум має прагнути відшукати істину, яка не дана людині готовою. Підкреслюється, що розумові як джерелу пізнання філософ надавав першорядну вагу в пізнанні всіх трьох світів – великого, або космосу, малого, або людини, символічного, або Біблії; в цій останній розум мав знайти глибоке духовне розуміння. Але без віри розум не може піднятися на височінь духовності.
Вказується, що ідеї Сковороди близькі до ідей Паскаля. Як і Паскаль, Г. Сковорода надає серцю раціональної форми, прирівнюючи іноді думку до серця. Для Паскаля серце справді є джерелом пізнання такою ж мірою, як і когнітивна думка. І Паскаль, і Сковорода вважали, що серце пізнає насамперед через любов. Підкреслюється, що серце більше за будь-яку іншу частину людського тіла спроможне прокласти шлях до сприйняття повноти людської особистості (Homo totus).
Акцентується увага на тому, що розум і віра у Г. Сковороди – це два аспекти людського духу, які нерозривно пов’язані між собою, пізнаючи як зовнішнє буття, так і внутрішній світ людини. Але глибинне осягнення своєї божественної сутності можливе лише через віру, осереддям якої є серце.