Українська діаспора в боротьбі з російськими фальсифікаторами історії України після Другої світової війни
DOI:
https://doi.org/10.30840/2413-7065.2(79).2021.234291Анотація
Стаття написана на основі опрацювання автором архівів української еміграції під час наукового стажування у Великій Британії. Її завданням є з’ясувати та увиразнити засоби і шляхи, які викориcтовувала українська діаспора у своїй боротьбі з інформаційно-пропагандистським наступом Москви проти позитивного розв’язання західною спільнотою «українського питання» після Другої світової війни.
То був час, коли російська урядова машина посилила свою контрпропагандистську роботу на західному напрямку. За цих умов світ продовжував сприймати українців як частину «великого радянського народу», який одностайно будує комунізм, а саму Україну – лише формально державою за декларативним записом її назви в документі ООН як країни з вагомим внеском у перемогу над фашизмом.
За умов бездержавності українські громадські інституції на чужині заступили державні посольства та офіційні представництва і взяли на себе відповідальну справу постійного засівання українського інформаційного поля.
Українська діаспора у своїй боротьбі з інформаційно-пропагандистським наступом Москви проти позитивного розв’язання західною спільнотою «українського питання» використовувала такі засоби: йшлося, зокрема, про перевірку наявності україніки в головних бібліотеках країн, де компактно проживали українські емігранти; аналіз того, що інтерпретували автори-чужинці у нечисленних текстах про Україну і українців.
Представники українських громадських організацій налагоджували особисті контакти із директорами бібліотек у містах із компактним проживанням українців. Мета – створення там відділів української книги і преси. 1948 року у Мюнхені створено централізовану мережу для забезпечення українськими виданнями головних чужинських бібліотек.
Успішний прорив інформаційної блокади Москви питання про голодомор 1933 р. здійснено за допомогою серії видань англомовних брошур із цієї проблеми коштом Союзу Української Молоді на чужині.
Посилання
Manifesting Action of Ukrainian Youth in Bolton. (Oct.29, 1953). Ukrainska Dumka. [in Ukr.]
VOROPAI, O. (1953). On Cruise 9. London: UYA, p. 10.
To Publishing Houses, Editorial Offices, and Private Publishers. (Apr. 13, 1950). Ukrainski visti, Vol. 13. [in Ukr.]
Addressing Ukrainian Authors, Book Printers and Publishers, Cultural and Educational Establishments, Libraries and Museums in All Countries of the World Inhabited by Ukrainians. (Nov. 14, 1948). Ukrainska Dumka (London).
IVANTSIURA, V. (2015). Britain and Ukrainian Settlements in This Area, p. 89.
A Book about Ukraine. Nash Klych, p. 3.
SMOLYCH, Yu. (Sept. 27, 1956). On Mazepa and Gogol. Ukrainska Dumka.
LUTSIV, M. (May 22, 1952). Dear Editors. Ukrainska Dumka.
NAKONECHNA, H. (Feb.12, 1950). About Huveriv Institute and Its Book Collection. Ukrainska Dumka.
New UYA Publication. (June 3, 1954). Ukrainska Dumka (“Holos Molodi” Page).
RUDNYTSKYI, Ya. (Oct. 16,1948). Let’s Not Neglect the Important Action! Ukrainski Visti (New Ulm Deutschland), Vol. (84).
Establishment of the “Book Center”. (Oct. 16, 1948). Ukrainski Visti, Vol. 84.
Annual Reports of AUGB in Great Britain. In: AUGB Archives in London. “Nottingham Department”. [in Ukr.]
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Микола Тимошик Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons 2.0 із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
