Забутий єпископ: луцький владика Остафій (Євгеній) Єло-Малинський у тіні видатних сучасників
DOI:
https://doi.org/10.30840/2413-7065.3(80).2021.240425Анотація
Статтю присвячено діяльності унійного владики Остафія (Євгенія) Єло-Малинського, який очолював Луцьку єпископську кафедру у 1607–1620 рр. Розглянуто питання про походження представників родини Єло-Малинських, їхнє становлення в статусі великих землевласників Волині; висвітлено особливості світського періоду життя майбутнього єпископа. Вказано, що О. Єло-Малинський входив, образно кажучи, до «клубу волинських магнатів», володів численними маєтками і відзначився в статусі успішного господарника. Водночас він змолоду зарекомендував себе надзвичайно суперечливою особою. З одного боку, Єло-Малинський був визнаним правником та гродським суддею на Волині; з другого боку, він сам був пов’язаний з криміналом, причетний щонайменше до двох гучних убивств. Ця обставина суттєво вплинула на формування його репутації та створила серйозні проблеми в подальшій діяльності у статусі єпископа.
Розглянуто національно-релігійні цінності О. Єло-Малинського. Він належав до заможної еліти свого народу, яка на межі XVI–XVII ст. дотримувалася східного обряду. Зробивши вибір на користь унії, взяв участь у Люблінській заяві 1603 р., метою якої було надання політичної підтримки Унійній Церкві та діячам церковного з’єднання. З цього часу О. Єло-Малинський став одним із кількох великих землевласників Волині, який сповідував унію і мав реальні можливості підтримувати її.
Зазначено, що надання О. Єло-Малинському привілею на Луцьку кафедру викликало масові протести шляхти Волині. Шляхетська спільнота переважно не сприйняла нового владику як пастиря з огляду на його неоднозначне минуле. Це, в свою чергу, стало головною причиною локального поширення унії в Луцько-Острозькій єпархії.
Зроблено висновок, що Остафій (Євгеній) Єло-Малинський поєднав у своїй особі суперечливі риси доби – шляхетську сваволю та зв’язок із криміналом з освітою, талантом господарника й практикою правника. Ставши єпископом, він виявив здібності адміністратора, проте не реалізував свого матеріального потенціалу на ниві благодійництва і меценатства, тож лишився в тіні видатних сучасників.
Посилання
The Archives of Southwestern Russia Published by the Temporary Commission for the Study of Ancient Acts. Vol. 6. Part 1 (1883). Kiev: Korchak-Novitsky, 400 p. [in Rus.]
The Archives of Southwestern Russia Published by the Temporary Commission for the Study of Ancient Acts. Vol. 1. Part 2 (1861). Kiev: UP, 531 p. [in Rus.]
BIRIULINA, O., DOVBYSHCHENKO, M. (2005). Forgotten Names of the Ukrainian History: The Noble Family of Yelo-Malynsky. In: Drohobytskyi kraieznavchyi zbirnyk (Drohobychi Local Studies Bulletin), Vol. IX, pp. 481–502. [in Ukr.]
VORONCHUK, I. (2009). Genealogies of the Volhynian Nobility of the 16th – the 1st Half of 17th Century. Kyiv: Vyshcha shkola, 511 p. [in Ukr.]
DOVBYSHCHENKO, M., comp. (2001). Documents on the History of the Union in Volhynia and Kyiv Regions of the Late 16th – the 1st Half of 17th Century. Vol. 3 (1) of The Monuments. Kyiv: Printing House 03680, 464 p. [in Ukr.]
STARCHENKO, N. (2007). Murder of Princes Chetvertynsky in 1576: Court Trial and Pacification in Volhynia (Late 16th Cent.). In: Sotsium. Almanakh sotsialnoi istorii (Society: An Almanac of the Social History), Vol. 7, pp. 83–110. [in Ukr.]
Ukrainian Everyday Life of the Early Modern Period: Collection of Documents. (2014). Vol. 1. Kyiv: Feniks, 776 p. [in Ukr.]
The Central State Historical Archives of Ukraine in Kyiv. [in Ukr.]
YAKOVENKO, N. (2008). Ukrainian Nobility from the Late 14th till the Mid-17th Century. Volhynia and Central Ukraine. Kyiv: Krytyka, 472 p. [in Ukr.]
Monumenta Ucrainae historica (1964). Vol. I. Romae: Editiones universitatis catholicae ucrainorum, 350 p. [in Lat.]
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Михайло Довбищенко Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons 2.0 із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
