До питання становлення та функціонування структур Української греко-католицької церкви в Криму у 1991–2022 рр.

Анотація

Дослідження присвячене аналізу процесів становлення та розвитку, а також поточного стану структур Української греко-католицької церкви (УГКЦ) на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя у період з 1991 (відновлення незалежності України) по 2022 рік. УГКЦ наразі є однією з трьох найбільших християнських релігійних організацій в Україні. Незважаючи на відносно невелику чисельність на території Кримського півострова, її парафії у регіоні відіграють особливу роль у питанні збереження української ідентичності, починаючи з кінця ХХ ст.; відтак розбудова релігійних структур є важливим аспектом консолідації громади етнічних українців Криму, яка є другою за чисельністю етнічною спільнотою АР Крим і м. Севастополя. Перша громада УГКЦ на території Кримського півострова була зареєстрована в серпні 1991 р. як частина Києво-Вишгородського екзархату. Становлення та розвиток структур УГКЦ в Криму навіть в умовах незалежності України відбувалися у складних обставинах через організаційні труднощі, а також через протидію органів влади та громадських об’єднань, налаштованих проти діяльності УГКЦ. Відповідно головними проблемами парафій були ненадання земельних ділянок під будівництво храмів, відсутність культових споруд та штучні перешкоди їхньому спорудженню. Після подій т. зв. «кримської весни» 2014 року громада українців Криму стала дискримінованою етнічною спільнотою, що перебуває під загрозою асиміляції. Становище Кримського екзархату УГКЦ погіршилося: майже всі священики та частина вірян були змушені залишити Крим через тиск на українську громаду півострова. Парафії регіону пройшли вимушену «перереєстрацію» як «екзархат Католицької церкви візантійського обряду», який безпосередньо підлягає Святому Престолові, однак ці структури надалі зазнають тиску в умовах відсутності власних інформаційних ресурсів. Крім цього, релігійні громади УГКЦ в Криму мають проблеми катастрофічного браку священнослужителів та подальшого відпливу парафіян молодого та середнього віку, що може спричинити їхню стагнацію та повільний занепад аж до зникнення. Аналітичні розвідки та наукові статті, присвячені становищу греко-католицьких громад Криму, практично відсутні.