Непокарані злочини росії: від геноцидів голодом до геноциду війною

Анотація

Актуальність і наукова новизна статті визначаються тим, що в ній обґрунтовується правомірність віднесення воєн, масових репресій і голодоморів, учинених Московією щодо української нації, до непокараних злочинів проти людяності, тобто таких, що мають геноцидний характер. Такий підхід дає можливість по-новому реалізувати мету дослідження, осмислити сучасний етап повномасштабної війни проти України як продовження багатовікової імперської стратегії геноциду, націленого на тотальне обезкровлення українського народу, знищення його національної державності, культурної спадщини, стирання історичної пам’яті і захоплення території. Завдання статті: дослідити спільність мети, близькість методів, засобів, тотожність причинно-наслідкових зв’язків воєн, голодоморів 1920–1940-х рр. і воєнного вторгнення 2014–2022 рр. як типових серій численних злочинів перманентного характеру, спрямованих на знищення України. Дослідження ґрунтується на основоположних принципах методології українознавчого пізнання, документальних свідченнях, наукових працях українознавчого, історичного, філософського, правничого і демографічного характеру, матеріалах статистики, періодичних видань та інтернет-ресурсів.
Дотримуючись проблемно-хронологічного принципу, відстежено природу і генетичне коріння злочинної політики Московії проти України, особливості її новітньої сутності, яка найповніше проявилася в процесі насадження російсько-більшовицького режиму на українських землях, в організації масових репресій та голодоморів 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 рр. і як нова хвиля повторилася у нинішній кровопролитній війні. Усі ці непокарані злочини мають однаково зумисний, наперед запрограмований, по-справжньому геноцидний характер і однакову людиноненависницьку мету: фізичне винищення української нації, унеможливлення її споконвічного прагнення визволитись, самоствердитись і побудувати власну державу. Їх натхненниками, організаторами і виконавцями виступає тоталітарно-імперський режим у формі комуно-більшовизму в 1920–1940-х рр., брежнєвщини і сучасного путінізму як різновидності ідеології та практики гітлерівського нацизму та сталінського більшовизму. Звернуто увагу на схожість методів і засобів реалізації геноцидної політики шляхом голодної смерті, репресій, депортацій у 1920–1940-х рр. і нинішній війні, застосування в ній не тільки найновіших озброєнь, кібертехнологій, масованих ракетних ударів, заборонених боєприпасів, фосфорних і касетних бомб, але й репресій щодо цивільного населення, масових пограбувань, депортацій, катувань, заснування концтаборів і створення нестерпних умов для життя людей.
Обґрунтовано висновок про те, що історичним попередником теперішньої війни РФ проти України є непокарані минулі злочини сталінсько-більшовицького режиму, передусім війни, масові репресії і голодомори 1920–1940-х рр., вчинені проти українського народу, імперська ідеологія. Висловлено низку пропозицій щодо подальшого дослідження проблеми непокараних злочинів російської і радянської імперій, спадкоємницею яких є РФ з її путінським режимом, вироблення запобіжників для недопущення їх повторення в майбутньому.