Соціально-психологічні детермінанти формування нової української політичної нації: вчування в буття

Анотація

Дослідження присвячене аналізу соціально-психологічних реакцій суспільства в складних умовах захисту й утвердження цивілізаційної ідентичності та демократичного вибору України. Об’єктом дослідження є модерна українська політична нація, а предметом – чинники та механізми консолідації як креативні рушії позитивних трансформацій у державі та міжнародному співтоваристві. Мета визначається як осягнення позитивних трендів з реалізації моделі повноцінної європейської інтеграції України. Вчування в смисли національного буття є аксіоматичною підставою збереження української ідентичності в її різноманітних засадничих вимірах. Особлива увага звернена на феномени емпатії та афіліації: здатності співпереживати та співдіяти з іншими людьми задля захисту національних інтересів. Проаналізовано феномени стокгольмського та кримського синдромів у контексті національного спротиву України. Дається характеристика двох альтернативних психологічних типів поведінки: російського агресора та українського оборонця. Перший із них визначається домінуванням у поведінці установок на привласнення чогось/когось, руйнування, нищення його ідентичності, другий – орієнтований на творення, взаємодію, утвердження людської гідності і свободи. Звернено увагу на потребу єдності зусиль влади та громадянського суспільства в розбудові нової української політичної нації. Успішний національний спротив українців загарбнику істотним чином зумовлений їхнім національним характером, зокрема значенням архетипів свободи, співпереживання (емпатії) та гуртування (афіліації). Свобода – це природний стан для всіх українців, а боротьба за неї є підмурівком єднання ­усієї нації. Альтруїстичні мотивації особливо кристалізуються в кризових ситуаціях, у яких жорсткий детермінізм на виживання постає шаленим спільним спротивом ворогу.