Етнокультурний розвиток українського суспільства на початку ХХІ століття: реванш проросійських сил в Україні

Анотація

У статті проаналізовано етнокультурний розвиток українського соціуму в умовах актуалізації реваншиу проросійських сил в України на початку ХХІ ст. З’ясовано, що третій етап етнокультурного розвитку українського суспільства (2010–2013 рр.) відзначився потужним тиском рашистських і проросійських сил в Україні на все українське. Зазначено, що етнокультурний розвиток українського суспільства на початку ХХІ ст. характеризує онтологію цивілізаційного конфлікту між російською євразійською автократією й українською європейською демократією. Це дає можливість осягнути його вплив на Україну й українців та зрозуміти, яким чином реваншистська загроза з боку рашистів стимулювала протидію українського громадянського суспільства й призвела до усунення від влади проросійського режиму кремлівських проксі. Обгрунтовано, що очолив цю неоімперську реваншистську реконкісту тогочасний міністр освіти і науки у двох урядах М. Азарова – Д. Табачник. Він систематично і цілеспрямовано намагався зупинити українізацію та розпочав повторну русифікацію українського гуманітарного простору. Прослідковано, що, прикриваючись турботою про національні меншини, він та його команда намагалися звузити простір функціонування української мови та розширити суспільний ареал побутування російської. Це завдання мав виконати й ганебний закон «Про засади державної мовної політики» С. Ківалова і В. Колесніченка. Виявлено, що де «русский мир» набув найбільшого розповсюдження, а це передусім терени Криму та Донбасу, там він став каталізатором кровопролитного російсько-українського збройного протистояння. У тих регіонах України, де «русский мир» не мав панівних позицій в освіті, науці і культурі, було збережено українську державність, національну ідентичність та український етнокультурний простір. Доведено, що попри системний наступ рашистів і проросійських сил в Українській державі на український етнокультурний простір українці зберегли в цілому (попри деякі нагативні тенденції) ті визначні здобутки, які вони зуміли досягти упродовж попередніх двадцяти років в Україні.