Тоталологія людини за вченнями філософій кордоцентризму і конкордизму

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.30840/2413-7065.3(88).2023.288058

Ключові слова:

особистість, тоталологія людини, філософія конкордизму, філософія кордоцентризму, українська філософська традиція, історико-філософський культурно-предикативний аналіз

Анотація

У статті засобами історико-філософського культурно-предикативного аналізу досліджується тоталологія людини – українське філософське вчення про цілісну людину або людину-особистість. Звідси мета і завдання цієї статті – реінтерпретація українських філософських вчень про цілісну (суцільну) людину, переопис головних термінів української філософської традиції – «цілісна людина» і «суцільна людина» – терміном «особистість».
В українській філософській традиції тоталологія людини представлена двома історичними етапами: філософією кордоцентризму як сакральною концептуалізацією цілісної людини і філософією конкордизму як її світською концептуалізацією. Філософія кордоцентризму обстоює ієрархічний принцип організації людських реальностей, визначальною серед яких є духовна реальність, а філософія конкордизму – принцип погодження, зрівноваження чи збалансування фізичних і психічних сил у системі людських реальностей.
Філософія кордоцентризму і філософія конкордизму демонструють протилежні підходи до розуміння людської і соціальної реальності. Філософія кордоцентризму виходить із здорового людського духу, веселості серця як здоров’я гармонійної душі й наголошує на його провідній ролі у житті людини і спільноти, важливому значенні для забезпечення здоров’я усього людського і суспільного організму. Філософія ж конкордизму кладе в основу побудови щастя людину із фізичними і психічними розладами та пропонує за допомогою лікування людського організму і реорганізації суспільного організму рецепт досягнення постійної радості життя.
Філософська тенденція кордоцентризму представлена низкою авторів концепцій цілісної людини, серед яких Г. Сковорода, М. Гоголь, П. Юркевич і П. Куліш. Філософська ж система конкордизму представлена лише одним автором концепції суцільної людини – В. Винниченком.

Біографія автора

Ярослав Гнатюк, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії, соціології та релігієзнавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Посилання

HNATIUK, Ya. (2019). Communicative Potential of Cultural Predication: Scientific Monograph. Ivano-Frankivsk: Lileia-NV, 304 p. [in Ukr.]

SKOVORODA, H. (1994). Works. Kyiv: Oberehy, Vol. 1, 528 p. [in Ukr.]

SKOVORODA, H. (1994). Works. Kyiv: Oberehy, Vol. 2, 480 p. [in Ukr.]

SKOVORODA, H. (1995). Get to Know the Person in Yourself. Lviv: Svit, 528 p. [in Ukr.]

GOGOL, N. (1990). Selected Places from Correspondence with Friends. Moscow: Sov. Russia, 432 p. [in Rus.]

YURKEVYCH, P. (1993). Selected Works. Kyiv: Abrys, 416 p. [in Ukr.]

HLYVA, Ye. (2006). Ontological Image of Man in the Work of Hryhorii Skovoroda. Kyiv: KMM, 256 p. [in Ukr.]

Selected Letters of Panteleimon Kulish Written in Ukrainian. (1984). New York, Toronto: UVAN in the USA, 326 p. [in Ukr.]

VYNNYCHENKO, V. (2011). Concordism. The System of Building Happiness: Ethical and Philosophical Treatise. Kyiv: Ukrainian Writer, 335 p. [in Ukr.]

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-09-28

Номер

№ 3(88) (2023)

Розділ

Філософські проблеми українознавства

Ліцензія

Авторське право (c) 2023 Ярослав Гнатюк Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons 2.0 із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
    2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
    3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).