Археологічні джерела до вивчення етногенезу українців

Анотація

Проблема етногенезу українського народу і особливо його початків залишається однією з ключових для українознавства. Доводиться констатувати, що дослідження в цій галузі досі не стали системними, полишаючи широке поле для різноманітних спекуляцій. Дослідження етногенезу потребує комплексного підходу, що має поєднувати студії з археології, фізичної та культурної антропології, етнології, мовознавства, історії. Втім для вивчення ранніх етапів формування українського етносу ключове значення мають саме архео­логічні джерела. В контексті походження та ранніх етапів формування українців принципове значення мають матеріали слов’янських археологічних культур раннього середньовіччя, відомих на території України, – празької, пеньківської та колочинської у V–VII ст. та райковецької, волинцівської і роменської у VIII–Х ст. У запропонованій статті наводиться огляд та періодизація слов’янських старожитностей раннього середньовіччя за даними сучасних досліджень, висвітлюється роль археологічних джерел у вивченні етнічних процесів. На підставі писемних повідомлень ранньосередньовічних авторів розглядається історична та етнічна інтерпретація археологічних культур цієї епохи. Період, що настає після масштабних міграцій гунського часу (остання чверть IV – середина V століття н. е.), був пов’язаний з виходом сло­в’янських племен на історичну арену та появою перших достеменно слов’янських археологічних культур. У ході колонізаційного руху слов’янські племена опановують терени степового покордоння, лісостепу та лісової зони на півдні Східної Європи, а дещо згодом заселяють значні території у Подунав’ї та на Балканах, а також у регіоні північніше Карпат, сягаючи на заході межиріччя Ельби та Заале. Археологічним відображенням цього процесу стало поширення пам’яток празької, пеньківської, колочинської, дзедзицької культур та пам’яток типу Іпотешть – Кіндешть – Чурел. Саме ці культури співвідносяться з антами та склавинами писемних джерел. Велике розселення стало ключовим явищем в ранній історії слов’ян та заклало підґрунтя для початку етногенезу сучасних слов’янських народів, зокрема й українців.