Національно-патріотичне виховання в Україні й українській діаспорі: правові основи та історіографія проблеми.

Анотація

У статті проаналізовано правову основу та розглянуто науковий доробок дослідження і впровадження національно-патріотичного виховання в Україні і в українській діаспорі (80-ті рр. ХХ ст. – 20-ті рр. ХХІ ст.). З’ясовано, що наявна законодавча база та розроблена науковцями термінологічно-категоріальна та змістова основа дає можливість освітянам як в Україні, так і в діаспорі впроваджувати в освітній процес найкращий педагогічний досвід з національно-патріотичного виховання. Для осмислення цієї проблеми важливо спиратися на чинні нормативно-правові документи, в яких достатньо чітко визначено термінологічну базу та означено основні шляхи впровадження національно-патріотичного виховання. Наведено приклади того, як колективи освітян і науковців, спираючись на нормативно-правову базу національно-патріотичного виховання в Україні та діаспорі, на фаховому рівні розробляють теоретичні та практичні матеріали з українознавства, співпрацюючи з українськими та закордонними закладами освіти, науковими установами, громадсько-політичними організаціями та органами влади, що сприяють розвитку освіти. Розглянуто особливості впровадження національно-патріотичного виховання в середовищі українських емігрантів та біженців для збереження української національної ідентичності. Доведено, що дослідження проблем української діаспори загалом і впровадження національно-патріотичного виховання зокрема є важливим предметом українознавчих освітніх практик. Обґрунтовано, що впровадження навчальних програм з українознавства в освітній процес українського зарубіжжя сприятиме збереженню української національної ідентичності, формуванню мотивованого українського патріотизму та посилить зв’язок підростаючого покоління українців діаспори з материковою Україною в умовах збройного протистояння з російським агресором.