Системна мовно-освітня політика на Сході й Півдні України як висновки з помилок минулого

Анотація

Анотація. У статті йдеться про те, що мова – один із ключових атрибутів держави й політичної нації, а освіта – основний чинник утвердження державної мови й держави. Автор порівнює застосування української мови в навчальному процесі освітніх закладів сходу й півдня України в останній період існування УРСР, перші роки Незалежності та в останні роки. Аналізуються об’єктивні й суб’єктивні причини, які перешкоджали утвердженню української мови як державної в освіті в цих регіонах, мовній коренізації етнічних українців: активний спротив чиновництва різного рангу, більшість якого становили колишні комсомольсько-компартійні працівники; недосконалість законодавства й розпоряджень у галузі освіти, які не передбачали чітких строків упровадження української мови в освітній процес та відповідальність за невиконання чи невчасне виконання покладених обов’язків; неналежна підготовка педагогічних кадрів; мізерне фінансування як праці педагогів і освіти загалом, так і заходів, спрямованих на утвердження української мови в освіті, в різних інших сферах суспільного буття, в повсякденні. До цього долучалися постійна інформаційна підривна діяльність із боку росії та жорстка російська політика русифікації на окупованих територіях.

Ситуація значно покращилася із прийняттям Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (25.04.2019), проте він регулював лише мовний режим навчальних занять, але залишав поза увагою мову спілкування в позаурочний і позашкільний час. З метою подолання тих перепон, які шкодили переведенню навчання на державну мову на сході й півдні України (як і в інших регіонах), автор статті пропонує наступне: визначити чіткі терміни й відповідальних виконавців за упровадження української мови в навчальний процес; зробити темпи упровадження державної мови в освіті швидкими за рахунок переведення на українську мову навчання передусім великих міських шкіл від першого до випускного класів одномоментно, «престижних» шкіл – гімназій, ліцеїв, комплексів, колегіумів, провідних шкіл у вивченні тих чи тих предметів, зокрема й природничого циклу; неухильне усунення від освітньої системи всіх педагогів і чиновників, які були спіймані на колабораціонізмі з російською владою чи спецслужбами; законодавчо й через суспільне схвалення запровадити вимогу до вчителів комунікувати з учнями державною мовою в позакласний і позашкільний час; запровадити чітку й неухильну систему заохочень і покарань для працівників освіти за дотримання україномовного режиму спілкування зі школярами та студентами.