Націонал-комуністичні риси в діяльності С. Пилипенка доби «червоного терору» 1920–1930-х років
Анотація
Актуальність. Персоніфікована історія України спрямована на відтворення історичних процесів і подій шляхом дослідження біографій діячів минулого. Одним з актуальних питань української історії залишається доба Українського національного відродження, що відбувалося водночас із розгортанням штучної політикою «українізації» та політичних репресій проти науковців та митців як представників української національної еліти. Однією з магістральних особистостей досліджуваної епохи залишається український письменник, літорганізатор, фундатор спілки селянських письменників «Плуг» Сергій Володимирович Пилипенко. Спираючись на необхідність відтворити наукову біографію діяча було вирішено зосередити увагу на аналізі його громадської та професійної діяльності в умовах розгортання деструктивних процесів проти української інтелігенції 1920-х – 1930-х рр., На підставі архівних матеріалів, уперше залучених до наукового обігу та спираючись на джерела особового походження було поставлено мету дослідити чинники зовнішнього впливу на формування ідейно-політичних орієнтирів Сергія Пилипенка протягом його життєвого шляху та віднайти в його діяльності риси націонал-комунізму. Саме націонал-комунізм, як специфічна політико-ідеологічна течія була популярною серед літературно-мистецького середовища доби «червоного ренесансу», а Сергій Пилипенко був однією з його ключових персоналій. Дана наукова розвідка дозволяє крізь людиноцентричний вимір дослідити особливості епохи, в якій українська інтелігенція намагалася гармонізувати українську національну ідею з принципами комунізму як панівної ідеологеми.
Метою статті є пошук і аналіз націонал-комуністичних рис в різнобічній діяльності Сергія Пилипенка в умовах розгортання політичних репресій та деструктивних процесів, спрямованих проти української інтелігенції 1920-х – 1930-х рр. Для досягнення поставленої мети в статті присвячено увагу визначенню поняття націонал-комунізму та його характерних рис тощо.
Висновки. Біографічне дослідження, присвячене намаганням Сергія Пилипенка об’єднати українську національну ідею з принципами комунізму розкриває найхарактерніші риси репресивної епохи 1920-х – 1930-х рр. Підсумовуючи науковий матеріал вдалося виявити націонал-комуністичні риси в діяльності митця, і довести, що він намагався поєднати ці різні за своєю сутністю ідеї, спираючись на власне вірування у таку можливість.
Намагання Сергія Пилипенка гармонізувати українську самобутність із радянським комунізмом не були підкріплені публічним відстоюванням ідей самостійництва, натомість більшість матеріалу, що вийшов з-під пера діяча було написано виконуючи завдання партії, з метою конструювання нового радянського суспільства. Однак чітка комуністична позиція не врятувала письменника від фізичного знищення на тлі політичних репресій. Біографічне дослідження дозволяє довести штучність політики «українізації», як одного з засобів викриття «контрреволюційних елементів» для деструкції української інтелігенції як потенційно-загрозливої верстви більшовицькому режиму.
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Юлія Білас Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons 2.0 із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).