Українознавчі засади формування патріотичної свідомості здобувачів освіти (на матеріалах XVІІ «Міжнародного конкурсу з українознавства для учнів 8–11 класів закладів загальної середньої освіти»)
Анотація
Актуальність. Війна змінила умови виховання, акцентуючи увагу на патріотизмі, відповідальності, соціальній активності та психологічній стійкості. У цей складний період молодь стикається з новими викликами, що, водночас, є нагодою для зміцнення лідерських якостей і громадянської позиції.
В умовах війни одним із головних завдань освітньої політики має стати формування в учнівської молоді національних суспільно-державних цінностей як ідейного підґрунтя української ідентичності. За концептуальну основу до такого підходу варто взяти українознавство як систему наукового знання про Україну, українців, українськість. Відновлення історичної й культурної пам’яті спонукає вироблення нових підходів і методів подачі (ширення) обґрунтованої інформації про Україну й українців в освітньому процесі, що, відповідно, підвищує рівень консолідації молодого покоління. Осмислення потребують позитивні суспільні та державні практики вшанування героїв, авторитет українських героїв у світі як необхідна складова збереження національної спільноти. Основним завданням українознавства як освітнього напряму і як окремого навчального курсу є виховання в учнів високої патріотичної свідомості, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності та незалежності України.
Мета статті полягає в аналізі проблематики й структури українознавчих практик як чинника формування патріотичної свідомості та активної громадянської позиції здобувачів освіти в умовах російсько-української війни..
Висновки. Українознавчі практики в сучасній системі освіти України спрямовані на оновлення методичних підходів в системі національно-патріотичного виховання з метою підвищення рівня патріотичної свідомості, формування національної ідентичності та активної громадянської позиції учнівської молоді.
Науково-дослідна діяльність учнів у галузі українознавства в умовах війни має особливе значення, адже допомагає не лише розвивати історичну та культурну свідомість, а й формувати патріотичні цінності, усвідомлення національної ідентичності й активну громадянську позицію. Міжнародні конкурси з українознавства стали значним підсумком науково-теоретичної і практичної роботи, проведеної колективом НДІ українознавства та численним активом науковців-українознавців, вчителів і викладачів українознавства в Україні й за кордоном. У роботах юних дослідників велика увага приділяється дослідженню історії України, етногенезу українського народу, процесів державотворення, волонтерському руху, культурологічним процесам під час війни, проблемі інформаційної безпека в сучасному гуманітарному просторі України тощо.
Вироблення сучасних теоретико-методологічних підходів до українознавчого наповнення системи освіти сприятиме підняття рівня патріотизму здобувачів освіти, формуванню новітньої національної пам’яті та усвідомлення громадянами власної ролі як єдиного народу.
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Олена Газізова Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons 2.0 із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).