Консолідуючий потенціал етнокультурної традиції українців у контексті сучасних викликів

Анотація

Актуальність. Досліджуються особливості творення й функціонування культурно-інформаційного простору України в сучасних умовах, наповнення його україномовним контентом та якісним культурним продуктом, що вливає на комунікативну організацію українських громадян й консолідацію української нації, особливо в умовах російсько-української війни. У статті порушується питання вагомості збереження й примноження етнокультурних традицій українців, без яких не можна сподіватися на розвиток в цивілізаційному процесі, адже базуючись на культурно-духовні пріоритети, формується повноцінне соціокультурне середовище, що має ціннісні орієнтири на майбутнє.

Приділяється увага ролі етнокультурній традиції українців як основі національної культури, системи духовних і матеріальних цінностей, цінного ресурсу для забезпечення сталого розвитку та  задоволення культурних потреб українського суспільства. Українська культура пережила період руйнування, але настав час вільного вибору можливостей та самореалізації митця, відбувається відродження етнокультурних надбань українців, що є пріоритетними у збереженні українськості та є маркерами національної ідентичності.

Обґрунтовано необхідність збереження та примноження української етнокультурної спадщини, яка знаходить нові форми побутування й функціонує в культурно-інформаційному просторі нашої держави для задоволення естетичних і культурних потреб українських громадян  й має великий потенціал культурного діалогу між людьми. У статті досліджуються особливості творення культурного простору українства в сучасних умовах, враховуючи виклики і глобалізованого світу та утвердження української нації у світі.

Мета статті полягає у висвітленні консолідуючого потенціалу етнокультурної традиції  українців в умовах сучасних викликів.

Висновки. Отже, збереження і примноження української національної культури має великий потенціал в утвердженні України у світовому культурному просторі, а етнокультурна традиція, як складова національної культури, займає вагоме місце у стратегії розвитку держави й допомагає знайти шляхи забезпечення культурних потреб. В умовах сучасних викликів та загроз й боротьби української нації за незалежність та територіальну цілісність з сусідньою країною-агресором, українська культура є консолідуючим фактором єдності нації та рушійною силою згуртування українського суспільства. Тому переконливою є позиція, що українська культура, незважаючи на кризові явища й великий вплив радянської ідеології в постколоніальний період, стає одним із визначальних чинників розвитку українського суспільства, духовного та культурного згуртування українства, як в Україні, так і поза її межами. Нова генерація культурних діячів, науковців, витворила особливий тип світобачення, культурні цінності, історичну правду,  що  несуть в собі інформацію, нові знання про Україну та українців у сучасному світі.

Українська етнокультура як складова національної культури, є консолідуючим чинником розвитку українського суспільства й відіграє велику роль у забезпеченні культурних потреб, особливо в час боротьби українців проти російської збройної агресії. Варто відзначити, що етнокультурні традиції українців, як культурні й духовні надбання наших предків, мають консолідуючий потенціал і впливають на комунікативну організацію людей із визначеними життєвими цінностями. Українська культура як «м’яка сила», як культурний діалог стає визначальним фактором згуртованості українського суспільства а українці,  незважаючи на труднощі, кризові явища і руйнування, пов’язані з війною, долаючи конфліктні ситуації вибудовують  ціннісно-світоглядні засади гуманітарної політики України в контексті  євроінтеграції.