Микола Міхновський — фундатор демократичного українського націоналізму й теоретик модерної держави: 125 років з часу публікації праці «Самостійна Україна»
DOI:
https://doi.org/10.17721/2413-7065.2(95).2025.331403Анотація
Актуальність. Важливість заявленої проблеми полягає у тому, що, аналізуючи життя та діяльність М. Міхновського, фундатора демократичного українського націоналізму й теоретика модерної національної держави, є можливість не лише осмислити, яке місце посідав Микола Іванович у тогочасному політичному дискурсі, а й врахувати повчальні уроки Української національної революції та національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. у розбудові сучасної Української Самостійної Соборної Держави в умовах геополітичного, геомілітарного, геоекономічного, інформаційного, інтелектуального протистояння з Росією.
Мета дослідження – аналіз концептуальної сутності праці «Самостійна Україна» фундатора демократичного українського націоналізму й теоретика модерної національної держави М. Міхновського, здійснений через призму спростування російського пропагандистського міфу про створення В. Леніним української державності.
Висновки. Виявлено, що геніальна праця М. Міхновського «Самостійна Україна» була не просто пересічною програмою молодої амбіційної української партії, вона стала «Національною Книгою Буття» українського народу, який прагнув перетворитися в націю і відновити втрачену Українську Самостійну Соборну Державу. З’ясовано, що теоретичні концепти «українська державність», «український націоналізм», «український народ», «українська еліта», «українська територія», оприлюднені у творчій спадщині М. Міхновського, з часом із суто світоглядної парадигми почали втілюватися на практиці, але це відбувалося несистемно і непослідовно. Доведено, що М. Міхновський, апостол української державності й самостійності, фундатор демократичного українського націоналізму і теоретик модерної національної держави, не лише заклав у своїх працях, зокрема «Самостійній Україні», теоретично-методологічні основи українського націоналізму, а й власною державотворчою діяльністю посприяв відновленню Української національної держави у ХХ ст. Показано, що країна-агресор намагається здолати Україну не лише на полі бою, а й ментально-інформаційно, тому вченим треба актуалізувати боротьбу з російськими міфами, фейками, фальсифікаціями історії України, зокрема й вигадкою рашистів, що Україну створив В. Ленін.
Посилання
Андрієвський, В. М. Міхновський – передвісник українського націоналізму. Календар-альманах «Відродження» на 1954 рік. 1953. С. 131–135.
Андрієвський, В. Микола Міхновський (Нарис суспільно-політичної біографії). Визвольний шлях. 1974. № 6. С. 588–617.
Андрієвський, В. Микола Міхновський (Нарис суспільно-політичної біографії). Суспільно-політичні твори / Міхновський М. Київ, 2015. С. 124–153.
Білецький, Б. Ф., Карпо, В. Л. Микола Іванович Міхновський (До 75-річчя від дня загибелі). Питання історії України: збірник наукових статей. Чернівці, 1999. Т. 3. С. 96–107.
Верстюк, В., Осташко, Т. Міхновський Микола Іванович. Діячі Центральної Ради. Біографічний довідник. Київ, 1998. С. 131–133.
Волинець, А. Микола Міхновський (в другі роковини трагічної смерті 3.05.1924 року). Самостійна Україна /Міхновський М. І. Київ, 2002. С. 65–75.
Волковинський, В. Микола Міхновський. Історія України в особах: ХІХ–ХХ ст. Київ, 1995. С. 261–266.
Геращенко, Т. Микола Міхновський у спогадах і оцінках його сучасників. Молода нація. 2003. № 2 (27). С. 13–32.
Гирич, І. Листування Зиновія Книша з Андрієм Жуком з приводу книжки про Миколу Міхновського. Молода нація. 2003. № 2 (27). С. 170–225.
Головацький, І. Микола Міхновський та Євген Коновалець. Бюлетень Товариства. Науковий збірник. 1999. Вип. 2 (16). С. 4–19.
Голубицький, О. Микола Міхновський. ОУН: минуле і майбуття. Київ, 1993. С. 5–24.
Горєлов, М. Перший український державник. Передвісники незалежної України: історичні розвідки. Київ, 1996. С. 14–58.
До українського народу. Суспільно-політичні твори / Міхновський М. Київ, 2015. С. 175–176.
Євтимович, Є. Микола Міхновський – творець українського націоналізму. Календар «Батьківщина» на 1937 рік. Львів, 1936. С. 22–34.
Євтимович, Є. Поручик Микола Міхновський (Творець новітнього українського війська). Гомін України. 1957. 21 квітня.
Єфримович, В. Військо йде. Спогад про Миколу Міхновського в днях відбудови Української держави. Самостійна Україна / Міхновський М. І. Київ, 2002. С. 49–64.
Жук, А. Писання Миколи Міхновського. Молода нація. 2003. № 2 (27). С. 40–44.
Кармазіна, М. Світ ідей Миколи Міхновського. Нова політика. 1998. № 6. С. 39–44.
Книш, З. Конституція України в проекті Української народної партії. Так перо пише…: вибрані статті. Торонто, 1965. С. 73–107.
Книш, З. Микола Міхновський і вибори до Четвертої Думи. Так перо пише…: вибрані статті. Торонто, 1965. С. 108–126.
Книш, З. Військова діяльність Миколи Міхновського. Так перо пише…: вибрані статті. Торонто, 1965. С. 127–143.
Книш, З. Деякі думки Миколи Міхновського про націоналізм. Самостійна Україна. 1976. Ч. 3–4. С. 35–39.
Коваленко, О. На межі двох віків. З минулого. Варшава, 1939. Т. 2. 222 с.
Коваль, Р. Герой, що не зміг врятувати Батьківщину. Самостійна Україна / Міхновський М. І. Київ, 2002. С. 5–26.
Коллард, Ю. Спогади юнацьких років. Торонто, 1972. 224 с.
Коллард, Ю. Передмова до книжки-промови М. Міхновського «Самостійна Україна». Суспільно-політичні твори. Міхновський М. Київ, 2015. С. 113–123.
Кривошея, В. Родовід Міхновських. Українська генеалогія: теорія, методологія. Історія та практика. Київ, 1996. С. 144–149.
Курас, І. Ф., Турченко, Ф. Г., Геращенко, Т. С. М. І. Міхновський: постать на тлі епохи. Український історичний журнал. 1992. № 9. C. 76–91; № 11. C. 63–79.
Мірчук, П. Микола Міхновський: апостол української державности. Філадельфія, 1960. 136 с.
Мірчук, П. У 50-річчя від смерти М. Міхновського. Авангард: журнал української молоді. 1974. Ч. 2/3 (118–119). С. 98–100.
Міхновський, М. І. Самостійна Україна. Київ, 2002. 80 с.
Міхновський, М. І. Самостійна Україна. Суспільно-політичні твори. Київ, 2015. С. 165–164.
Міхновський, М. І. Суспільно-політичні твори. Київ, 2015. 464 с.
Основний Закон «Самостійної України», Спілки народу українського (Проект, утворений групою членів Української Народної Партії). Суспільно-політичні твори / Міхновський М. Київ, 2015. С. 177–184.
Павлів, Б. Велетні українського духу і національної ідеї в ХХ ст.: націоналіст Микола Міхновський, князь Української католицької Церкви митрополит Андрей, граф Шептицький і Патріарх нашої Церкви Йосиф І, кардинал Сліпий. Бюлетень Товариства. Науковий збірник. 1999. Вип. 2 (16). С. 19–26.
Програма Української Народної Партії. Суспільно-політичні твори / Міхновський М. Київ, 2015. С. 263–290.
Путін, В. Про історичну єдність росіян та українців. 2021. URL: http://kremlin.ru/events/president/news/66182 (дата звернення: 09.09.2021).
Рудницький, С. До основ українського націоналізму. Відень; Прага, 1923. 162 с.
Семків, Р. Архітектор демократичної нації. Суспільно-політичні твори / Міхновський М. Київ, 2015. С. 5–7.
Сніжко, В. Український націоналіст Микола Міхновський. Микола Міхновський та його «Самостійна Україна». Київ, 1998. С. 2–12.
Турченко, Ф. Г. Микола Міхновський: дитинство та юність. Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. 2000. Вип. ІХ. С. 36–54.
Турченко, Ф. Г. Микола Міхновський: студентські роки (Фрагмент біографії). Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. 2001. Вип. Х. С. 72–91.
Турченко, Ф. Г. Останні роки у Києві (Фрагмент з біографії Миколи Міхновського). Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. 2002. Вип. ХIV. С. 45–66.
Турченко, Ф. Г. «Харківський проект» Миколи Міхновського. Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. 2003. Вип. ХV. С. 7–34.
Турченко, Ф. Микола Міхновський: становлення світогляду. Молода нація. 2003. № 2 (27). С. 59–125.
Турченко, Ф. Микола Міхновський: Життя і Слово. Київ, 2006. 320 с.
Турченко, Ф. Г. П. Скоропадський і М. Міхновський 1918 p.: дві моделі державного будівництва. Український історичний журнал. 2008. № 4. C. 48–59.
Турченко, Ф. Г. Михайло Грушевський vs Микола Міхновський (дискусія сучасників: погляд через сторіччя). Український історичний журнал. 2013. № 2. C. 74–94.
Турченко, Ф. Микола Міхновський: уроки для нащадків. Український історичний журнал. 2023. № 4 (571). С. 85–97.
Удод, О. Читайте цю книгу: вона навчить розуміти українську історію. Микола Міхновський: Життя і Слово / Турченко Ф. Київ, 2006. С. 5–8.
Шаян, В. «Братерство тарасівців» і «Самостійна Україна». Самостійна Україна / Микола Міхновський. Лондон, 1967. С. 5–12.
Шемет, С. Микола Міхновський: (Посмертна згадка). Хліборобська Україна. 1924–1925. Кн. 5. С. 3–30.
Яременко, В. Микола Міхновський – ідеолог державної самостійності України. Самостійна Україна; Справа української інтелігенції / Міхновський М. Київ, 2007. С. 6–28.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Юрій Фігурний Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons 2.0 із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
