Поліський обряд «Щоб війна закінчилася»­ в етнографічних записах­ Андрія Шкарбана

Анотація

Актуальність. Київське Полісся з етнографічного погляду доволі докладно досліджене численними етнографічними експедиціями як за радянського часу, так і за незалежної України. Щоправда, не завжди матеріали досліджень культурної спадщини були опубліковані. А тим часом у духовній культурі поліщуків збереглося багато реліктових явищ, які треба рятувати терміново. Серед матеріалів польових досліджень А. Шкарбана увагу привернув обряд «Щоб війна закінчилася», що, безумовно, має найдавніше походження. До цієї теми етнографом включено інтерв’ю з вісьмома респондентками, які були учасницями обряду або особисто спостерігали його. Згадується 19 сіл Київського і Житомирського Полісся, у тому числі й місто Чорнобиль (1942–1944), через які проходила обрядова хода зі священним хлібом. Нині у зв’язку з російсько-українською війною ця робота виявилася надзвичайно актуальною. Подібні обряди сприяють єдності народу та збереженню національної ідентичності.

Мета статті – ввести в науковий обіг досі маловідомий історико-етнографічний матеріал про обряд «Щоб війна закінчилася» та релігієзнавче дослідження його семантики, дійових осіб, духовно-культурного значення для ймовірного відновлення і використання наукових результатів у стратегії розвитку національної культури і туризму в повоєнній Україні.

Висновки. Насамперед маємо документальне свідчення історичного факту обряду та етнографічну фіксацію духовно-культурного явища: на Поліссі у 1942–1944 роках проводилися народно-звичаєві обряди «Щоб війна закінчилася», «Щоб не було війни», «Щоб настав мир», «Щоб був мир», які можемо віднести до архаїчної апотропеїчної магії. Обряд «Щоб війна закінчилася» мав велике всенародне значення, оскільки був пов’язаний із життєво важливими цінностями для всього народу України, а отже, потребува́в чимало суспільних зусиль для його підготовки і виконання. Він має всі ознаки матріархальної духовної практики, притаманної в давні часи дохристиянській традиції, пов’язаної з ритуальною чистотою учасниць, хоча вже з пізнішим вкрапленням елементів християнської церковної літургії (церковний спів, занесення в церкву обрядового хліба тощо). Народний обряд «прогнання війни» у відродженому вигляді стає надто актуальним у наш час, коли російсько-українська війна затяглася вже майже на 11 років; його цінність важлива як для релігійних організацій, так і для туристично-культурологічних товариств та української духовної культури загалом. Відомості про обряд «Щоб війна закінчилася» потребують подальшого дослідження, доповнення фактографічними та аналітичними матеріалами, їх комплексним осмисленням українськими етнологами, релігієзнавцями та істориками.

Ключові слова: обряд «Щоб війна закінчилася», ритуальний хліб, Друга світова війна, Андрій Шкарбан, Київське Полісся, Житомирське Полісся.