Виховання елітарно-дієвого патріотизму­ у вищій школі (на основі концепції «Яфетової Сили» В’ячеслава Липинського)

Автор(и)

  • Вікторія Паздрій

DOI:

https://doi.org/10.17721/2413-7065.2(95).2025.331432

Анотація

Актуальність. Елітарно-дієвий патріотизм, який базується на розкритій В. Липинським у концепції «Яфетової Сили» європейськості українців, починається зі свідомої ідентифікації себе як представника талановитої й ресурсної нації, яка має багате минуле, героїчне теперішнє і перспективне майбутнє. Засновник державницької школи української історіографії запропонував новаторське для свого часу бачення патріотизму, яке базувалося на динаміці дії, мотивованості на особистісні досягнення заради загального блага. Концепція елітарно-дієвого, «яфетичного», патріотизму суттєво модернізує й поглиблює сучасні підходи до патріотичного виховання у вищій школі, відкриває нові напрямки досліджень шляхів і способів саморозвитку й самореалізації молоді завдяки патріотичному світогляду й патріотичній діяльності. Це сприяє формуванню громадянської й особистісної відповідальності студентства за майбутнє власної держави, інтеграції молоді в соціум шляхом ведення суспільно корисної діяльності, самоствердженню через власне патріотичне світобачення.

Мета дослідження ­– схарактеризувати особливості елітарно-дієвого патріотизму на основі історіософського бачення В. Липинського і визначити його ефективність у патріотичному вихованні студентів ЗВО.

Висновки.  Виховання елітарно-дієвого патріотизму тісно пов’язане з гуманістичним, моральним, культурним, естетичним вихованням особистості у ЗВО. Свідомий вибір такого патріотизму стає закономірним у процесі самореалізації особистості як громадянина сучасної України та носія української культурної традиції. На сьогодні становлення патріотичного світогляду молоді є складним завданням для педагогів вищої школи, оскільки протягом багатьох років патріотизм студентства формувався за пострадянською ідеологічною і формальною моделлю, нерідко «шароварною». Це спричиняло відірваність патріотичного виховання від актуальних пріоритетів життя молоді, через що не завжди вдавалося досягати високого рівня громадянської свідомості студентства, його активної включеності в суспільне життя. Натомість елітарно-дієвий патріотизм, який базується на розкритій В. Липинським у концепції «Яфетової Сили» європейськості українців, починається зі свідомої ідентифікації себе як представника талановитої й ресурсної нації, яка має багате минуле, героїчне теперішнє і перспективне майбутнє. Він мотивує молодь до суттєвого внеску в розбудову суспільства й держави як запоруку особистісного успіху та реалізації власних ідентичностей як громадянина, патріота, українця. А отже, такий тип патріотизму може бути визнаний ефективним і перспективним для повоєнного відновлення України після перемоги.

Ключові слова:історія України, патріотичне виховання, елітарно-дієвий патріотизм, Яфетова Сила, яфетичність.

Посилання

Lipset, S. M. American Exceptionalism: A Double-edged Sword. New York, 1996. 252 p.

Zembylas, М. The Teaching of Patriotism and Human Rights: An Uneasy Entanglement and the Contribution of Critical Pedagogy. Educational Philosophy and Theory. 2014. Vol. 46. Is. 10. P. 1143–1159.

Бевз, Т., Газізова, О. Рекомендації для МОН України щодо реформування системи національно-патріотичного виховання учнівської молоді. Українознавство. 2025. № 1 (94). С. 114–124.

Бондаренко, Н., Косянчук, С. Національно-патріотичне виховання у контексті сучасних викликів: методичні рекомендації (для вчителів, методистів, авторів програм і підручників, науковців, викладачів, студентів закладів професійної й вищої освіти, управлінців, політиків). Київ, 2022. 64 с.

Вановська, І. Актуальні питання щодо патріотичного виховання у вищій школі – погляд у майбутнє. Сучасні тенденції розвитку освіти й науки: проблеми та перспективи. 2018. Вип. 2. С. 19–25.

Єрмолаєва, В. С., Нікішенко, Ю. І. Явище «шароварщини»: пошук дефініції. Магістеріум.­ 2017. № 68. Культурологія. С. 27–31.

Краснодемська, І. Національно-патріотичне виховання української молоді в європейських країнах в умовах сьогодення. Українознавство. 2024. № 2(91). С. 224–241.

Липинський, В. Націоналізм, патріотизм і шовінізм (лист до Б. Шемета, писаний у Райхенау, Австрія, 12 грудня 1925 р.). URL: https://hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1925(12)12.Lypynskii.php

Липинський, В. Хам і Яфет: з приводу десятих роковин 16/29 квітня 1918 р. Львів, 1928. 30 c.

Настояща, К. В. Ідеологія націо­налізму – міцний фундамент державо­творення чи захисна реакція етнічного організму? Грані. 2016. № 5. С. 53–60.

Отрошко, Л. Українознавство у впровадженні національно-патріотичного виховання в умовах російсько-української війни. Українознавство. 2024. № 3 (92). С. 207–221.

Томазов, В. Українська аристократія: від Київської Русі до Гетьманщини. Репозиторій Національної академії наук України. 2018, 3 жовтня. URL: https://www.nas.gov.ua/EN/Messages/News/Pages/View.aspx?MessageID=4293

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-07-02

Номер

№ 2(95) (2025)

Розділ

Українознавство в освітньому просторі

Ліцензія

Авторське право (c) 2025 Вікторія Паздрій Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons 2.0 із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
    2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
    3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).