«Статут про загальну військову повинність» 1874 року у Російській імперії та земський лібералізм Північної України

Анотація

Публікація присвячена маловідомому та малодослідженому аспекту модерної програми земського ліберального руху на півночі Лівобережної України – візії опозиціонерів на соціальну сутність перетворень армії та флоту Російської імперії. У лаконічній формі показана точка зору лідерів течії визвольного руху на основні питання щодо підготовки останньої фази мілітарної реформи. Встановлено, що соціальна сутність позиції представників фронди полягала у тому, щоб замінити натуральне забезпечення селянством військового призову єдиним одноразовим фінансовим податком у формі грошової трансакції, тим самим поліпшивши платоспроможність селянської верстви, зменшивши фіскальне навантаження для її господарств, а акумуляцію коштів та їх перерахування до державного бюджету імперії перекласти на плечі органів земського врядування. Оскільки панівні стани імперії були взагалі звільнені від сплати більшості податків, опозиціонери наполягали на включенні військового збору до загального фонду видатків повітових земських інституцій. З’ясовано, що принципово важлива теза про переведення натурального військового податку у грошовий еквівалент та перекладення видатків для забезпечення рекрутської повинності з селянських громад на бюджет повітового земства була прийнята державною владою. Автор приходить до висновку, що не усі пропозиції та ініціативи опозиції були почуті, тому проведена трансформація збройних сил Російської імперії хоч і була прогресивною, але виключно з точки зору інтересів інституційної держави.