Розвиток мистецтва скульптури в Україні (кінець XX – початок XXI століття)
DOI:
https://doi.org/10.30840/2413-7065.1(70).2019.164745Ключові слова:
мистецтво, скульптура, триєнале, експозиції скульптурних салонів, виставкиАнотація
У статті досліджуються особливості розвитку мистецтва скульптури в Україні (кінець XX – початок XXI ст.). Визначено, що розвиток мистецтва скульптури у сучасній Україні характеризується жанровою розмаїтістю й активним діалогом проявів неотрадиціоналізму з новітніми соціокультурними явищами та процесами. Сучасна художня практика засвідчує високий професіоналізм вітчизняних скульпторів й закономірну інтегрованість їх творчості у загальноєвропейський та світовий культурно-мистецький процес. Зацікавленість художників феноменом підсвідомого поєдналася із загостренням інтересу до фольклору, давньосхідних релігій і сміхової культури різних народів. Скульптори-неоархаїсти активно звертаються до художньої мови і образів прадавньої скульптури.
Зроблено висновок, що наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. тривали процеси активізації творчості скульпторів різних регіонів України й організації їхніх мистецьких осередків. Традицією, започаткованою 1999 р. Національною спілкою художників України, стало проведення всеукраїнських виставок «Триєнале». З 2006 р. у практику скульптурного життя активно увійшли грандіозні експозиції скульптурних салонів та інших змагальних на майстерність виставок. Різноманітнішою стає практика традиційних скульптурних симпозіумів. Виставки скульптурних композицій митців з усієї України відтворюють репрезентативну картину об’єктивного розподілу творчих сил і демонструють становлення і розвиток нових скульптурних осередків і шкіл поряд із провідними майстрами скульптурного мистецтва Києва, Харкова і Львова.
Посилання
HOTSALIUK, A. (2015). Scientific Tradition and Innovation in the Humanitarian Practice of the Society. Humanitarnyi visnyk Zaporizkoi derzhavnoi inzhenernoi akademii (Humanitarian Bulletin of Zaporizhzhia State Engineering Academy), Vol. 60, pp. 269–277. [in Ukr.]
LYSENKO, L. (2009). Ukrainian Sculpture of the Century. In: Mystetstvoznavstvo Ukrainy. Zbirnyk naukovykh prats (The Art of Ukraine. Collected Scientific Works). Kyiv, pp. 12–20. [in Ukr.]
ODREKHIVSKYI, V. (2018). Ukrainian Sculpture of the Late 20th – Early 21st Century: Transformation of the Monumental Formation. [A thesis for Candidate of Sciences degree in Art Studies, specialty 17.00.05 “Graphic Art”]. Kyiv: National Academy of Fine Arts and Architecture, 422 p. [in Ukr.]
PETRUK, R. (2007). An Album. Kyiv: Rodovid, 288 p. [in Ukr.]
ANTYP, P. (2006). A Sculptor, a Painter, a Graphic Artist. Donetsk. [in Ukr.]
LEНKA, S. (2003). Ukrainian Folk Choreographic Culture of the 20th Century. [A thesis for Candidate of Sciences degree in History, specialty 17.00.01 “Theory and History of Culture”]. Kiyv: National University of Culture and Arts, 173 p. [in Ukr.]
HOTSALIUK, A. (2018). Self-Organization of Culture: A Modern Paradigm. In: V. VYTKALOV, comp., Yu. BOHUTSKYI, ed., et al., Ukrainska kultura: mynule, suchasne, shliakhy rozvytku: naukovyi zbirnyk (Ukrainian Culture: Past, Present, Ways of Development), Vol. 25. Rivne: Rivne State Humanitarian University Press, pp. 181–186. [in Ukr.]
ODREKHIVSKYI, V. (2017). Contemporary Sculpture of Lviv Art School: Experiment and Self-Identification. Visnyk Kharkivskoi derzhavnoi akademii dyzainu i mystetstv (Bulletin of Kharkiv State Academy of Design and Arts), (3), pp. 57–67. [in Ukr.]
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Alla Hotsaliuk Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons 2.0 із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
