Роль «руської мови» в релігійному житті України першої половини XVII ст. (за вступом Касіяна Саковича до твору «Desiderosus»)
DOI:
https://doi.org/10.30840/2413-7065.4(77).2020.218073Ключові слова:
історія повсякдення, Православна Церква, народна мова, польська мова, церковнослов’янська мова, грецька мова, Касіян СаковичАнотація
Статтю присвячено ролі «руської» народної мови в релігійному житті українського народу першої половини XVII ст. В основу дослідження покладено бачення згаданої проблеми письменником-полемістом Касіяном Саковичем, котрий виклав свою позицію у вступі до твору «Desiderosus» 1625 р. Актуальність теми полягає у зв’язку націєтворення європейських народів з проникненням національних мов у їхнє релігійне життя й перекладом Біблії.
На основі вступу Касіяна Саковича до польського видання книги «Desiderosus», яке він опублікував, установлено підходи автора до визначення ролі «руської мови» в релігійному житті Русі (України та Білорусі). Передусім зроблено загальний огляд «мовної дискусії» XVI – початку XVII ст., пов’язаної з виходом у світ Біблії Франциска Скорини, Заблудівського Євангелія, а також на основі творів Івана Вишенського й Антонія Селяви. Було відзначено, що попит на переклади Св. Письма «руською мовою» в суспільстві існував. Проте представники консервативних кіл православного та унійного духовенства насторожено ставилися до народної мови, яку пов’язували з єресями й замахом на сакральну церковнослов’янську традицію.
Звернено увагу на те, що Касіян Сакович з метою релігійного виховання вірних та фахової підготовки духовенства вважав за необхідне перекласти твори Отців Східної Церкви простою народною мовою. Він також порушив питання про глибше ознайомлення православного суспільства з релігійним спадком Римо-Католицької Церкви. Було підкреслено, що визнання необхідності підвищити статус «руської мови» не мало ознак «мовного шовінізму». Касіян Сакович вважав, що релігійне життя в Україні має розвиватися на основі позитивного досвіду християнської культури Сходу та Заходу. Тож православні в духовному житті потребуватимуть не лише рідної мови, але й мов церковнослов’янської, польської, грецької та латинської. Особливо це стосувалося проповідників, якість діяльності котрих була прямо пов’язана з рівнем освіти.Посилання
Archives of Southwestern Russia, Issued by the Commission for the Analysis of Ancient Acts under the Governor-General of Kyiv, Podillia, and Volhynia. (1914), Part 1, Vol. VIII (1), 798 p. [in Rus.]
HRUSHEVSKY, M. (1995). History of Ukraine-Rus, Vol. 4. Kyiv: Naukova dumka, 674 p. [in Ukr.]
Didactic Gospel. Zabludov: Grigoriy Khodkevich. (1569), 408 p. [in Rus.]
ISAIEVYCH, Ya. (1983). First Printer Ivan Fedorov and the Emergence of Typography in Ukraine. Lviv: Vyshcha shkola, 156 p. [in Ukr.]
ISICHENKO, I. (2017). The War of Baroque Metaphors. “Stone” by Petro Mohyla vs “Spyglass” by Cassian Sakowicz. Kharkiv: Akta, 348 p. [in Ukr.]
KULISH, P. (1874). History of the Unification of Rus, Vol. 1. Saint Petersburg: Obshchestvennaya polza, 319 p. [in Rus.]
MOZER, M. (2018). History of the Ukrainian Language. Kyiv, 29 p. [in Ukr.]
NEMIROVSKIY, Ye. (1985). Ivan Fedorov. Moscow: Nauka, 320 p. [in Rus.]
OHIIENKO, I. (1930). Ukrainian Literary Language of the 16th Century and Ukrainian Krekhiv Apostle, Vol. 1. Warsaw: Drukarnia synodalna, 520 p. [in Ukr.]
SARAPIN, O. (2018). On the Confessional Identity of Francysk Skaryna. SOFIIA. Humanitarno-relihiieznavchyi visnyk (SOFIA. Humanities and Religious Studies Bulletin), (2 (11)), pp. 35–40. [in Ukr.]
FRANKO, I. (1898). The Forgotten Ukrainian Poet of the 17th Century. Zapysky Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka (T. Shevchenko Scientific Society Proceedings), 22, pp. 1–16. [in Ukr.]
CHAPLENKO, V. (1955). Ukrainian Literary Language of the 17th Century – 1917, Its Emergence and Development. New York: Ukrainian Technical Institute Press, 328 p. [in Ukr.]
SAKOWICZ, C. (1625). “Desiderosus”, or a Way to the God’s Love and an Excellent Christian Life. Krakow: Andrzej Piotrkowczyk, 316 p. [in Pol.]
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Mykhailo Dovbyshchenko Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons 2.0 із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
