Феномен критики в автентичному марксизмі та його реінкарнація в українській філософії другої половини 1950-х – кінця 1980-х років

Анотація

Стаття присвячена дослідженню феномену критики в автентичному марксистському доробку та відродженню принципів такої критики в філософії, що існувала на теренах УРСР у період із другої половини 1950-х до кінця 1980-х років. Актуальність дослідження визначається потребою критичного переосмислення досвіду вітчизняної філософії радянського періоду, зокрема у галузі критики західних немарксистських і неомарксистських філософських теорій та їхнього впливу на ідеологічні засади функціонування масової свідомості та філософію в УРСР.
Дослідженням вказаної проблематики займались В. Білодід, А. Бичко, П. Йолон, В. Кебуладзе, О. Погорілий, М. Попович, В. Скуратівський, В. Табачковський та інші. Автори цієї розвідки також приділили увагу питанню т. зв. «критики буржуазних теорій» у контексті дослідження феномену української філософії/філософії в Україні доби УРСР.
Метою розвідки є аналіз трансформації марксистської критики в УРСР та вплив західноєвропейських дискурсів на цей процес, особливо в епоху другої половини 1950-х – кінця 1980-х років, оскільки саме у цей період відбулося фактичне відродження української філософії/філософії в Україні після «напіврозпаду» сталінізму та наступний розвиток цієї філософії вже на власному підґрунті.
Одним із важливих напрямків аналізу є феномен критики, зокрема «буржуазних теорій», завдяки якому у гуманітарний вітчизняний дискурс проникали актуальні ідеї західної філософії та гуманітаристики загалом, що, у свою чергу, давало можливість дослідникам з України хоча б частково перебувати в контексті загальноєвропейських філософських досліджень, а також використовувати можливості критичної енергії автентичного марксизму для латентної критики радянської ідеології і всієї системи назагал.