Етнокультурний розвиток українського соціуму в умовах реваншизму росії щодо України у кінці ХХ — на початку ХХІ століття: періодизація та аналіз

Анотація

У статті проаналізовано етнокультурний розвиток українського соціуму в умовах реваншизму росії щодо України у кінці ХХ – на початку ХХІ ст. З’ясовано, що осмислення періодизації етнокультурного розвою українського соціуму в умовах реваншистського курсу росії на відновлення її імперської потуги допомагає напрацюванню висновків щодо здобутків та допущених помилок для покращення сталого розвитку України на шляху євроатлантичної інтеграції. Зазначено, що етнокультурний розвиток українського суспільства в умовах реваншистсько-імперської політики Росії можна умовно поділити на п’ять періодів (етапів): перший (1991–2004 рр.), другий (2005–2009 рр.), третій (2010–2013 рр.), четвертий (2014–2021 рр.) і п’ятий (2022 р. – сьогодення). У цій статті розглянуто два перші періоди.
Перший період етнокультурного розвитку українського суспільства є найбільш тривалим і характеризується як позитивними, так і негативними тенденціями. Умовно його можна поділити на два підперіоди: перший (1991–1999 рр.) та другий (2000–2004 рр.). Обгрунтовано, що цей поділ передусім обумовлений реваншистською політикою росії щодо України, оскільки у 1991–1999 рр. кремль вирішував власні суспільно-політичні проблеми й не міг повною мірою приділяти увагу Україні. Прослідковано, що після приходу до влади В. Путіна, після суттєвого поліпшення політичного, економічного і фінансового становища в Росії російська кліка значно посилила свій антиукраїнський вплив на український етнокультурний простір.
Другий період етнокультурного розвитку українського суспільства визначається подальшим розширенням функціонування української мови у суспільно-політичному житті, навчально-освітньому процесі, у сферах науки, культури, мистецтва, кіноіндустрії тощо. Доведено, що кремль, усвідомивши небезпеку просування ідеалів і досягнень Помаранчевої революції на пострадянському просторі, доклав чималих зусиль для її дискредитації та упослідження, використовуючи для цього новостворену неоімперську реваншистську доктрину-концепт «русского мира».