До питання про діяльність газети «Тавричанин» та біографію її видавця Данила Коломійцева

Анотація

Незважаючи на показову лібералізацію національно-культурного життя у Російській імперії після революції 1905 року, українське друковане слово не змогло набути належних прав у повному обсязі і піддавалося адміністративному тиску. Не в останню чергу це стало причиною того, що в історичних дослідженнях, присвячених етнічній пресі Кримського півострова першої чверті ХХ ст., спостерігається фактична відсутність інформації про регіональні україномовні друковані видання. Зокрема, на початку ХХ ст. у Севастополі відбулася спроба заснування часопису, статті в якому подавалися б українською та російською мовами, однак міністр внутрішніх справ Російської імперії відхилив відповідне клопотання. Єдиним кримським періодичним виданням 1900-х років, у тематичному відділі якого з різним успіхом подавалися дописи українською мовою, стала газета «Тавричанин», що виходила у 1905–1914 рр. Вказаний часопис позиціонував себе водночас як «громадський, економічний, літературний та політичний» або ж як «позапартійний прогресивний»; при цьому він не мав чіткого програмного спрямування і серед іншого публікував матеріали, що викликали обвинувачення у «шкідливому ставленні до уряду та чинного ладу». За час свого існування газета «Тавричанин» пережила декілька змін концепції, періодизації, а також назв (зокрема, в середині 1913 р. два числа були видані у Москві під назвою «Русь» і з підзаголовком «Колишній «Тавричанин», наприкінці 1917 р. одне число, ймовірно, у Санкт-Петербурзі, вийшло як «республіканський журнал-газета» під назвою «Гражданин России»), що можна пов’язати зі світоглядними, географічними та іншими змінами в житті засновника і редактора видання Данила Коломійцева. Презентоване дослідження є спробою комплексного опрацювання наявної інформації про газету «Тавричанин», а також біографічних даних Данила Коломійцева, який намагався увійти у публіцистику та літературу переважно за допомогою епатажу та сумнівних ініціатив. У розвідці використані відомості української преси вказаного періоду, архівні матеріали, а також біографічні дані, отримані від спадкоємців Данила Коломійцева.