Положення про публікаційну етику та її порушення

«Українознавство» – це рецензований журнал, що працює згідно з міжнародними стандартами етики видавництва. Принципи етики видавництва базуються на чотирьохсторонній співпраці (автор – редактор – рецензент – видавець) та базований на COPE’s Best Practice Guidelines for Journal Editors. Дотримання правил етики наукових публікацій усіма учасниками видавничого процесу сприяє забезпеченню прав авторів на інтелектуальну власність, підвищенню якості видання та запобіганню можливості неправомірного використання авторських матеріалів в інтересах окремих осіб. Політика журналу лежить в основі рецензування та видання журналу.

Головний редактор та члени редакційної колегії приймають рішення щодо видавництва поданої статті та несуть відповідальність за публікацію поданого рукопису  керуючись достовірністю поданих даних і науковою значущістю роботи, що розглядається. Члени редакційної колегії не повинні мати особистої зацікавленості в статтях, які вони відхиляють або приймають. Рішення має прийматися незалежно від раси, статі, сексуальної орієнтації, релігійних переконань, національності, громадянства, походження, соціального статусу чи політичних поглядів автора. Редакційна колегія оцінює статтю виключно за її науковим змістом, дотримуючись лише юридичних принципів, та запобігаючи порушенню авторських прав і плагіату. Також Редакційна колегія має дотримуватись конфіденційності в процесі рецензування та не розповсюджувати інформацію щодо ім’я автора статті та іншої конфіденційної інформації. Використання редактором чи редакційною колегією рукописів у власних цілях є неетичною поведінкою та неприйнятне.

Об’єктивність оцінки рукопису рецензентами досягається за допомогою «подвійного сліпого» типу рецензування, у якому рецензенти залишаються анонімними для авторів, а автори також невідомі рецензентам. Увесь неопублікований рукопис надається рецензентам лише після їх згоди на рецензування після переговорів під час відбору відповідних рецензентів.

Плагіат не допускається в будь-якій формі. Подана стаття не допускається до публікації якщо є підстави вважати її плагіатом. У разі достатніх підстав вважати, подану до друку статтю плагіатом, головний редактор журналу приймає рішення відмовити у її публікації. У разі виникнення у рецензента підозри щодо плагіату, він в обов’язковому порядку має звернутися до редакційної колегії з пропозицією колективного розгляду авторської статті. При підготовці до друку стаття проходить перевірку на плагіат.

Стаття, опублікована, є загальнодоступною, а авторські права належать авторам і видавцю, при чому автори зберігають авторські права без обмежень. 

Автор має подавати на розгляд статті, що базуються на виключно оригінальних дослідженнях та забезпечити доступ до першоджерел. Якщо автор використовував роботи інших авторів він/вона має відповідно їх цитувати; всі посилання мають бути правильно оформлені. Стаття має містити визнання роботи інших дослідників у межах основної теми. Підробка даних, завідомо хибні твердження та плагіат є неетичними та неприйнятні. Подання однакового (або майже однакового) рукопису в інший журнал також являється неетичною поведінкою та неприйнятно. Авторство належить тим, хто зробив істотний вклад в дослідження а імена тих, хто приймав участь у дослідженні та підготовки публікації до друку мають бути зазначені. Будь які форми расизму (за приналежністю до культури, статі та сексуальних меншин) будуть розцінюватись як неетична поведінка та неприйнятні.

Peer review має допомагати редактору прийняти рішення щодо прийняття чи не прийняття статті до друку в журналі. Якщо рецензент не має відповідної кваліфікації для оцінювання та виконання рецензування він має повідомити редактора та виключити себе з процесу рецензування. Порушення конфіденційності процесу рецензування буде вважатися неетичною поведінкою. Рецензент має діяти об’єктивно, використовуючи переконливі аргументи та зрозумілі висновки. Подвійна перевірка посилань та правильність висловів так само як і надійність джерел мають бути зазначені як обов’язки рецензента. Рецензент має доповідати або повідомляти редактора про текстові або схематичні подібності рукопису з іншими публікаціями.

Видавець поважає та приймає рішення редакційної колегії що базується на рецензуванні.