Племена венедів пізньозарубинецької і київської культур басейну Дніпра та Дону в І–V ст. н. е.
DOI:
https://doi.org/10.30840/2413-7065.2(87).2023.281494Анотація
Продовжуємо досліджувати структуру поселень слов’ян VІІ ст. до н. е. – V ст. н. е. Попередні праці стосувалися історичних племен неврів, скіфів-орачів, скіфів-землеробів і венедів (Українознавство. 2022. № 2–4; 2023. № 1). Запропонований метод родоплемінної географії, що включає картографування гнізд поселень названих слов’янських племен на сучасних картах України, Білорусі та рф, фіксує майже повний збіг цих різночасових карт. Він сприяє виявленню характерних рис соціального, культурного та економічного життя слов’янських племен у ланцюгу епох за допомогою різних галузей сучасної науки, а також дає можливість відійти від етнічно не визначених «носіїв археологічних культур», які є пережитком радянської археології та ускладнюють вивчення давньої історії народів, що населяли територію Східної Європи від часів Геродота та давніших епох. Разом з тим у світі постійно зростає інтерес до історії українського народу, яка криється в археологічних пам’ятках та їх інтерпретаціях імперськими і колоніальними науковцями.
У Середньому Подніпров’ї пам’ятки слов’янських племен зарубинецької археологічної культури виявив В. Хвойка у 1898 р. Вже в перших століттях нашої ери історичні венеди являли собою самостійну етнічну групу, яка існувала на території Європи поряд з такими племінними утвореннями, як германці, фракійці, сармати, балти, угро-фіни. Про венедів писали римські автори I–II ст. Пліній Старший, Тацит і Птолемей. Візантійський автор VI ст. Йордан окреслював територію розселення багатолюдного племені венедів між Віслою, Східними Карпатами і Подніпров’ям. На основі досліджень археологів на картах Дніпровського Лівобережжя раніше нами локалізовано 21 плем’я скіфів-землеробів, 20 племен венедів зарубинецької культури. Матеріали цієї статті виявляють 55 племен венедів пізньозарубинецької культури (Рис. 1). Потрібно відзначити, що і скіфи-землероби, і наступні покоління венедів протягом 12-ти століть проживали на тих самих землях у басейнах рік Десна, Сейм, Псел, Сіверський Донець. Там же в VI–VII ст. проживали їхні нащадки – анти пеньківської культури, а в VIIІ–ХІІІ ст. – літописні сіверяни-українці. Виявлено, що до нашого часу на Північній Чернігівщині та Курщині мешкають нащадки сіверян – горюни, які зберігають сіверянський діалект.
Посилання
Archaeology of the Ukrainian SSR in Three Volumes. (1986). Kyiv, Vol. 3, 575 p. [in Ukr.]
BARAN, V. (2000). Origin of the Slavs. Kyiv, Vol. 3, pp. 13-60. [in Ukr.]
BARAN, V., KOZAK, D., TERPYLOVSKYI, R. (1991). Origin of the Slavs. Kyiv, 144 p. [in Ukr]
BARAN, V., BARAN, Ya. (2011). In Search of the Sources of the Ukrainian People. Kyiv, 800 p. [in Ukr.]
BYCHKO, Z. (2015). Dialects of the Ukrainian Language. Ethnography of Ukrainians: A Textbook. Lviv, pp. 215-227. [in Ukr.]
GORYUNOV, E. (1981). Early Stages of the History of the Slavs of the Dnieper Left Bank. Leningrad, 135p. [in Rus.]
Ancient Slavs. Archaeology and History. (2012). Kyiv, 366 p. [in Ukr.]
DANYLENKO, V. (1976). Late Zarubyntsi Sights of the Kyiv Type. Arkheolohiia (Archaeology), № 19, pp. 65-92. [in Ukr.]
ZOLOTAREV, A. (1964). Clan Structure and Primitive Mythology. Moscow, p. 288. [in Rus.]
Hypatian Codex. (1843). St. Petersburg, 391 p. [in Rus.]
KOZAK, D. (2008). Veneds. Kyiv, 470 p. [in Ukr.]
KOZAK, D. (1993). On the Military Affairs of the Ancient Slavs (1st Century BCE – 7th Century CE). Arkheolohiia (Archaeology), № 4, pp. 32–49. [in Ukr.]
KRAVCHENKO, N., GOROKHOVSKY, E. (1979). On Some Features of the Development of the Material Culture of the Population of the Middle Dnieper Region in the First Half of the 1st Millennium CE. SA (Soviet Archaeology), № 2, pp. 51-69. [in Rus.]
KRYMSKYI, A. (1899). Philology and Pohodin Hypothesis. Kievskaya Starina (Kyiv Antiquity), Vol. IX, pp. 180-298. [in Ukr.]
KUHARENKO, Yu. (1964). Zarubyntsi Culture. SAI (Code of Archaeological Sources), D1–19. Moscow, 66 p. [in Rus.]
KUCHERA, M. (1999). Historical Geography of East Slavic Tribes between the San and the Dnieper According to the Data of Settlements of the 8th – 10th Centuries. Ethnocultural Processes in South-Eastern Europe in the 1st Millennium CE. Kyiv; Lviv, pp. 106-114. [in Ukr.]
LIUBYCHEV, M. (2019). Early History of the Dnieper-Donetsk Forest-Steppe of the 1st–5th Centuries. Vol. 2. In 2 Parts: Part 2. Kharkiv, 368 p. [in Ukr.]
LIUBYCHEV, M. (2022). Early History: about the Reconstruction of Cultural and Historical Processes of Roman Tmes in the Dnieper-Donetsk Forest-Steppe. STRATUM plus, №. 4, pp. 349-364. [in Mol.]
MAVRODIN V. (1940). Essays on the History of the Left Bank Ukraine. Saint Petersburg, 414 p. [in Rus.]
MAKSIMOV, E. (1982). Zarubyntsi Culture on the Territory of the Ukrainian SSR. Kyiv, 183 p. [in Rus.]
MAKSIMOV, E., TERPYLOVSKYI, R. (1978). Settlements of the Kiev Type Near Chernihiv. Problems of Slavic Ethnogenesis. Kyiv, pp. 91–108. [in Ukr.]
MAKSIMOV, E., PETROV, V. (1975). Zarubyntsi Culture. Archaeology of the Ukrainian SSR. Kyiv, Vol. 3, pp. 11–24. [in Ukr.]
MAKSIMOV, E. (1963). Antique Imports in the Middle Dnieper During the Zarubyntsi Period. Arkheolohiia (Archaeology), Vol. XV, pp.110-122. [in Ukr.]
MAKSIMOV, E. (1969). Agriculture and Cattle Breeding in the Middle Dnieper at the Turn of a New Era. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal (Ukrainian Historical Journal), № 8, pp. 96-101. [in Ukr.]
MIRONOV, V., NAULKO, V., KOSMINA, T. (1987). Ukrainians. Ethnography of Eastern Slavs. Essays of Traditional Culture. Moscow, pp. 101–186. [in Rus.]
MORGAN, L. (1934). Ancient Society or the Study of Late Human Progress from Savagery Through Barbarism to Civilization. Leningrad, 1934. 350 p. [in Rus.]
MOTSIA, O. (2011). Ukrainians: the People and their Land (Stages of Development). Kyiv, 640 p. [in Ukr.]
MOTSIA, O. (2007). Southern "Ruthenian Land". Kyiv, 264 p. [in Ukr.]
PACHKOVA, S. (1974). The Household of East Slavic Tribes at the Turn of our Era (Based on the Materials of the Zarubyntsi Culture). Kyiv, 135 p. [in Ukr.]
POBOL, L. (1969). Results of the Study of Antiquities of the Iron Age of the Belarusian Dnieper Region. Antiquities of Belarus. Minsk, pp. 89-117. [in Bel.]
POBOL, L. (1973). Slavic Antiquities of Belarus (Cemeteries of the Early Stage of the Zarubyntsi Сulture). Minsk, 280 p. [in Bel.]
PRIKHODNIUK, O., TERPILOVSKY, R. (1998). Social Relationship. Slavs of South-Eastern Europe in the Pre-State Period. Kyiv, pp. 421-432. [in Ukr.]
RYBAKOV, B. (1958). Prerequisites for the Formation of the Ancient Russian State. Essays on the History of the USSR 3rd – 9th Centuries. Moscow, pp. 830-843. [in Rus.]
RYBAKOV, B. (1979). Herodotus’ Scythia. Moscow, 247 p. [in Rus.]
RYBAKOV, B. (1948). Craft of Ancient Ruthenia. Moscow, 792 p. [in Rus.]
SYMONENKO, O. (1998). Sarmatians. Ancient History of Ukraine. Kyiv, Vol. 2, pp. 154–176. [in Ukr.]
SOBOLEVSKY, A. (1885). Sources to Get Acquainted with the Ancient Kievan Dialect. Journal of the Ministry of Public Education. Dep. II. [in Rus.]
SOLOVYOV, S. (1959). History of Russia from Ancient Times. Moscow, 812 p. [in Rus.]
TERPILOVSKY, R. (1990). Local Variants of Kyiv Culture. VI Mezhdunarodnyi konhress slavianskoi arkheologii. Tezisy dokladov.(VI International Congress of Slavic Archaeology. Abstracts of Reports.) Moscow, pp. 95-97. [in Rus.]
TERPILOVSKY, R. (2004). Slavs of the Dnieper in the First Half of the 1st Millennium CE. Lublin, 232 p. [in Pol.]
TERPILOVSKY, R., ABASHINA, N. (1992). Monuments of Kyiv Culture. Kyiv, 224 p. [in Ukr.]
TYMOSHCHUK, B. (1990). Eastern Slavic Community in the 6th–10th Centuries CE. Moscow, 185 p. [in Rus.]
TRACHUK, O. (2022). Mapping the Settlements of Slavic Tribes of Zarubyntsi Culture of the 3rd Century BC – 2nd Century AD. Ukrainoznavstvo (Ukrainian Studies), №. 4, pp. 65-102. [in Ukr.]
TRACHUK, O. (2022). Localization of the Nevrian and Scythian-Ploughmen Tribes in the Context of the Ethnogenesis of Eastern Slavs. Ukrainoznavstvo (Ukrainian Studies), № 3, pp. 68-103. [in Ukr.]
TRACHUK, O. (2019). Tribe and Family and Tribal System among the Eastern Slavs. Crafts and Trades of the Polissia Zone. Materialy Vseukrainskoi naukovoi konferentsii (Materials of the All-Ukrainian of Science Conference). Malyn, pp. 41–58. [in Ukr.]
TRACHUK, O. (2023). Vened Tribes of the Late Zarubyntsi Culture of the Upper Dnieper Region in the II–V Centuries CE. Ukrainoznavstvo (Ukrainian Studies), № 1, pp. 67-92. [in Ukr.]
TRACHUK, O. (2022). Pedigree Nests Of Scythian Farmers’ Settlements Of The Left-Bank Ukraine. Ukrainoznavstvo (Ukrainian Studies), №2, pp. 32-61. [in Ukr.]
TRACHUK, O. (2022). Ferrous Metallurgy in the Socio-Economic Life of Eastern Slavs in the Territory of Ukraine (Second Half of the 5th–10th Centuries). Kyiv, 308 p. [in Ukr.]
TRETYAKOV, P. (1982). Antiquities of the Second and Third Quarter of the 1st Millennium CE in Upper and Middle Podesenia. Leningrad, pp. 51-91. [in Rus.]
TRETYAKOV, P. (1974). Some Data on Public Relations in the East Slavic Environment in the 1st Millennium CE. SA (Soviet Archaelogy), № 2, pp. 73–84. [in Rus.]
TRETYAKOV, P. (1966). Finno-Ugrics. Balts and Slavs on the Dnieper and Volga. Moscow – Leningrad, 308 p. [in Rus.]
FILIUK, O. (2012). Iron Mining in the South Russian Lands of the 9th – 13th Centuries. (Based on the Materials of the Monument Complex Near the Village of Kolonshchyna, Makariv District, Kyiv Region). Kyiv, 304 p. [in Ukr.]
KHALANSKY, M. (1904). Folk Dialects of the Kursk Province. St. Petersburg, pp. 1-29. [in Rus.]
SHCHUKIN, M. (2005). Gotsky Way. St. Petersburg, 576 p. [in Rus.]
LOWMIANSKI, H. (1963). Początki Polski. Vol. 1, pp. 166–183. [in Pol.]
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Олексій Трачук Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons 2.0 із зазначенням авторства — Некомерційна — Без похідних творів, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Змінювати матеріал і використовувати його в комерційних цілях заборонено.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
