Етнокультурний розвиток українського суспільства в умовах неоголошеної російсько- української гібридної війни

Анотація

У статті проаналізовано етнокультурний розвиток українського соціуму в умовах неоголошеної російсько-української гібридної війни. З’ясовано, що четвертий етап етнокультурного розвитку українського суспільства (20.02.2014 – 23.02.2022 рр.) відзначився кардинальною зміною політики російської влади, а саме відбувся перехід від задіяння «м’якої сили» («русского мира») до застосування «жорсткої сили» (анексія Кримського півострова, так звана «русская весна», та вторгнення російських військ на територію Донецької й Луганської областей України), а все це разом призвело до початку воєнних дій. Зазначено, що неоголошена російсько-українська гібридна війна виявилася не звичайною військовою конфронтацією, а цівілізаційним протистоянням, але його гібридність (вміле маскування кремлем своїх агресивних планів; успішне розгортання потужної пропагандистської кампанії щодо відбілювання власної репутації в Європі й у світі; цинічні звинувачення України у розв’язуванні громадянської війни та вчинення геноциду проти населення Донбасу тощо) дала можливість російському керівництву проводити цілеспрямовану зовнішню й внутрішню політику та намагання примусити Україну до миру на власних засадах. Виявлено, що, незважаючи на поразки на полі бою (Іловайськ, Дебальцево тощо), тимчасову втрату Криму та окремих регіонів Донецької і Луганської областей, українці вистояли і зберегли державність. Обґрунтовано, що одним із головних чинників цієї стійкості стала українізація України в кінці ХХ – на початку ХХІ ст. та наявність власного етнокультурного простору. З’ясовано, що українська мова й українська етнічна та національна ідентичності, українська культура і ментальність не лише згуртували громадян України для відсічі російської агресії, а й поступово започаткували процес реального, а не формального творення української політичної нації. Доведено, що політика, економіка, військо, освіта, культура, наука, мистецтво, спорт тощо, наповнені україноцентричними сенсами, розпочали системне творення в умовах неоголошеної російсько-української гібридної війни нового цивілізаційного проєкту – Україна ХХІ століття.