Концепція етногенезу українців Леоніда Залізняка: історіографія проблеми

Анотація

Актуальність. Російсько-українська війна стала величезним випробуванням для Української держави та всіх її громадян. На початку ХХІ ст. Україна вкотре постала перед складними викликами, а саме – втрата частини своїх територій, людського й інтелектуального ресурсів та загроза суверенітету. Щоб вижити і продовжувати боротьбу та вистояти в ідеологічній війні, яка активно ведеться ворогом, Україні треба використовувати науковий потенціал провідних українських учених – археологів, етнологів, істориків, мовознавців – та довести прадавність і самобутність українців, показати окремішність їхнього етногенезу від етногенезу росіян та білорусів. Цьому сприяють дослідження етногенетичних концепцій українців, а саме етногенетичної концепції відомого українського археолога, історика та етнолога Леоніда Залізняка. Розгляд праць, присвячених аналізу етногенетичної концепції Л. Залізняка, допоможе широким колам громадськості, вчителям, викладачам середньої ланки освіти та вишів краще зрозуміти складні питання української історії, а також використовувати набуті знання в освітньому процесі, передусім в загальноосвітніх школах, а також у вищій школі.

 Мета статті – здійснити аналіз наукового доробку українських учених, які досліджували становлення та розвиток концепції етногенезу українців Л. Залізняка.

Висновки. Проаналізувавши праці сучасних українських дослідників, присвячені етнологічним та етнокультурним студіям Л. Залізняка, виявлено, що вчений дотримується ранньосередньовічної концепції походження українців. Етногенетична концепція Л. Залізняка протягом тридцятирічної роботи над нею вибудувалась у чітку схему, в якій вчений виділяє фазу власне етногенезу та чотири послідовні фази націогенези. Початкова фаза власне етногенезу українців розпочалася з появи між Карпатами на заході, Київським Подніпров’ям на сході й Прип’яттю на півночі давньоукраїнських племен антів та склавинів V–VII ст. (пеньківська та празька археологічні культури відповідно), які пізніше трансформувалися в протоукраїнські літописні племена полян, волинян, деревлян, уличів, тиверців та хорватів VIII–X ст., що мають відповідником райковецьку археологічну культуру, і саме на цьому етнічному ґрунті у Х ст. постала ранньосередньовічна держава Русь з титульним етносом русинів-українців. Таким чином, дослідниками доведено, що концепція україногенези Л. Залізняка має суттєве методологічне підґрунтя, вона побудована на глибокому розумінні закономірностей історичного процесу та допомагає збереженню самобутності українців у сучасному етнокультурному просторі.

Ключові слова: Україна, українці, Леонід Залізняк, етногенез українського народу, історіографія, етнологія.