Освітня траєкторія як «м’яка сила» та комунікативна стратегія державної політики України

Анотація

Виклики, які сьогодні постали перед українською державністю, не мають стандартизації у сучасних системах міжнародних відносинах. Війну у форматі гібридності, діджиталізації та роботизації держава зустріла не маючи відповідного технічного рівня. На тлі революційних технологічних та процесуальних деформацій відбулась пандемія COVID-19, що додатково уповільнило трансформаційні процеси, як наслідок – наявні сталі кризові явища майже у всіх системах державного управління. За п’ять років дистанційного та змішаного формату надання освітніх послуг сформувались глибинні освітні втрати. Механізму подолання цього явища, у вигляді компенсаторної державної політики, не існує. Дезорієнтація українських абітурієнтів призвела до поширення міграційних настроїв на фоні зневірені у вітчизняній освітній системі. Розглядаючи систему вищої освіти як багатовекторний феномен, автор відійшов від стандартизованого розуміння цього процесу. Сучасна система вищої освіти розглядається у спектрі соціально-економічного, демографічного та інших пріоритетів держави. Трансформація сучасної української освітньої моделі повинна мати пріоритетним наступні функції: компенсаторної освітянської, демографічної, економічної, ідеологічно-ментальної. Таку модель потрібно розглядати як ситуативно-тимчасову з огляду на існуючи зовнішні та внутрішні загрози. Наявний освітні потужності можуть допомогти сформувати платформу для відновлення економічного, демографічного, концептуально-технологічного потенціал країни у повоєнний час.