Освітня траєкторія як «м’яка сила» та комунікативна стратегія державної політики України

Анотація

Актуальність. В умовах повномасштабного військового конфлікту українські державницькі механізми перебувають у системі підвищеної турбулентності. Відбувається спроба кризових деформацій існуючих інституцій та ментального сприйняття концепцій державного устрою. Це стало результатом передусім активних бойових дій на території країни, негативних економічних процесів, скорочення державного фінансування певних галузей тощо. Не оминули ці новації й системи національної вищої освіти. Сучасні виклики та сталі механізми процесуальних трансформацій отримали широкий резонанс в освітянському та громадянському середовищі.

Мета – визначення оптимальних механізмів реалізації державної освітянської реформи, а також балансу між сучасними реаліями та пріоритетними напрямами комплексних державних стратегій.

 Висновки. У процесі побудови української модерної державності важливим фактором є ментально-історичне переосмислення минулого. Студентська молодь належить до тієї категорії населення, яка активно цьому сприяє. Незаангажоване ментальне сприйняття дійсності виводить її у провідників втілення принципів демократії та європейських цінностей. У сучасних історичних реаліях вона відіграє в цих процесах активну роль. Університети виконують функції інструментарію формування національно-патріотичного виховання, цементуючи на рівні ментального сприйняття основні засади державницької політики.  Ефективність освітньої моделі має реалізовуватися через інструментарій модернізації матеріально-технічної бази та освітніх програм, підготовки фахівців відповідно до потреб економіки, активної міжнародної академічної мобільності здобувачів та освітян. Необхідність адаптаційного перехідного періоду зумовлена кризовими обставинами та не повинна розглядатись як відхилення  від сталого процесу європеїзації української системи освіти.